Стратегія і тактика в політиці

Політичне керівництво соціальними спільностями і масами, що передбачає збір і опис емпіричної інформації, на базі якої

визначаються розстановка та співвідношення соціально-політич­них сил, а також складається прогноз розвитку, що передбачає ситуації і пропонується перегрупування сил, і становить страте­гію та тактику політичної діяльності в політичному процесі. Політична діяльність охоплює всі форми політики і має власну внутрішню структуру: політичне керівництво державою і суспіль­ством; політичне функціонування; участь громадян у політично­му житті суспільства; політичний маркетинг, тобто систему рек-ламності тощо. Діяльність, спрямована на визначення системи мети і завдань, формування політичної стратегії, політичної тактики на основі аналізу реальних політичних подій та явищ, прогнозу­вання політичного розвитку і становить суть політичного керів­ництва. Здійснюється політичне керівництво в основному через основні форми: державна і політична партійна діяльність, пред­ставницькі органи і структури та ін. Політичне керівництво фор­мує і політичну платформу. Політична платформа - сукупність теоретичних та ідейних положень, практична програма вимоги, лозунги, що висуваються політичними партіями і державними структурами і якими керуються у своїй діяльності держава, полі­тичні партії, політичні рухи, громадські об'єднання. Визначаєть­ся і політична стратегія і політична тактика, політичний курс.

Політична стратегія - визначення довготривалої мети, широ­кої програми дій, повсякденних завдань, загальної довготривалої лінії політичної поведінки, основних напрямків діяльності, нау­ково обґрунтованого розвитку реальних політичних подій і явищ тощо. Стратегія визначає і забезпечує основний напрямок полі­тичної діяльності суб'єктів влади та політики. її об'єктом є ви­роблення головної мети, програм на певному етапі політичної діяльності суб'єктів політики, шляхів та мір їхнього досягнення. В умовах демократизації громадського життя визначаються ос­новна ланка, головний напрямок у політичному процесі, черговість політичних проблем, що вирішуються.

Тактика - це частина стратегії, це політична лінія суб'єктів політики на порівняно нетривалий період, це сукупність шляхів, форм, прийомів, методів та засобів реалізації політичних ідей і програм, досягнення головної мети й завдань стратегії. Політична тактика випливає з політичної стратегії і підпорядковується їй. Політична стратегія і політична тактика - складові політич­ного керівництва, тісно взаємозв'язані між собою. Свобода вибо­ру народом соціально-політичного ладу, деідеологізація міжна­родних відносин, пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими; відмова від війни як засобу і методу вирішення полі­тичних проблем, людський вимір політики та іи. - все це харак­терне для сучасної політичної стратегії та політичної тактики. Конструктивна політична стратегія передбачає і прогресивний політичний розвиток, передбачає конструктивний вибір засобів і методів ЇЇ здійснення (мистецтво компромісів, договірні стосун­ки, попередження екстремальних ситуацій, зростання ролі права, здійснення превентивної (упереджувальної) дипломатичної діяль­ності, уникнення воєнних дій, звернення та урахування громадсь­кої думки тощо).

Важливою ланкою у виробленні стратегії і тактики у політиці стає процес прийняття рішень, постановка мети й завдань. їх підго­товка зв'язана із з'ясовуванням позицій та поглядів основних політичних сил країни, що пропонуються у вигляді альтернатив, їх рівень - свідчення про потенціал політичних суб'єктів і з пра­вової точки зору покладає на них відповідальність за підготовку та реалізацію політичного рішення. Відомо, що ефективність так званої мітингової демократії не висока. Створюючи політичний настрій, мітингова демократія не вносить його в межі народних інтересів, що реалізуються, не створює необхідного політичного механізму для реалізації політичного настрою. Важливо у політичній діяльності чітко визначити ефективність та реалістичність рішень, уникаючи так званих закличних рішень, що не є конкретно орга­нізованими, хоча можуть бути гасла, розраховані на формування необхідних політичних орієнтирів у громадській свідомості.

Для організації політичної діяльності з реалізації певної мети та рішень особливе значення має вибір засобів. Відомий вираз: політика є мистецтво допустимого, мистецтво компромісів має умовне ставлення до засобів реалізації стратегічних та тактич­них рішень, тому що в політичному рішенні вибір засобів відіграє вирішальну роль, від цього залежить успіх. Тому-то мистецтво допустимого - це набір засобів, що відповідають стабільності обстановки, але не екстремальний варіант, коли допустиме рішен­ня, яке оперативно змінюється, хоча й повинно йти у фарватері загальнолюдських уявлень. При такому підході й політичний ком­проміс також має конкретний зміст, виступаючи у значенні мож­ливого, але не завжди допустимого засобу.

Потрібно уміти політично маневрувати, визначити час, поле наступу і відступу, змінюючи тактику при переході від атак до оборони тощо. Політичний маневр, розрахований на пізнання можливості утримати позиції, набутий в процесі реалізації тієї чи іншої політичної акції, необхідного потенціалу для реалізації та досягнення мети. В раціонально організованій політичній діяльпості маневр - постійне врахування ситуацій, що виникають, та вміння перерозподіляти політичні сили, тобто маневрувати, що характерно для дипломатичної діяльності, для тих політичних сил, що намагаються не шляхом військових засобів, а шляхом урахування загальної обстановки, розстановки політичних сил, перегруповувати сили і добитися політичним шляхом усунення антинародних режимів тощо. У політичній діяльності необхідно уміти наступати й відступати.

Політична стратегія наступу, як правило, передбачає прий­няття політичними інститутами певних рішень про наступ. Чи­мале політичне навантаження виконують і політичний відступ. Вчасно відступити для того, щоб, зберігши сили, набратися но­вої енергії потім піти у наступ і добитися успіху тощо. У полі­тичній стратегії й тактиці особливе місце займають ізоляція та нейтралізація опозиційних сил. Ізоляція передбачає тимчасове припинення політичної діяльності опозиції. Нейтралізація пе­редбачає також перевірку можливої зміни інших політичних ре­сурсів, досягнення результативності політичної діяльності. Отут-то має значення політичний контроль. Поняття «ситуація контролюється», поширене у політичній практиці, означає ло­калізацію сил, що має право контролю політичної поведінки об'єкту, стабільність стану, що находиться в центрі уваги. Зас­тавою ефективності політичної діяльності є організація каналів зворотного зв'язку з об'єктом політичної діяльності та ін. Змістом і метою стратегії і тактики є вплив на прийняття та здійснення політичних рішень в течії політичного процесу.

Поиск по сайту: