|
||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Ієрархія суб'єктів політичної діяльності
Політичною діяльністю у широкому розумінні слова називають усю сукупність дій, в яких реалізуються політичні суспільні відносини. Саме тому війну, насильство, примус тощо називають продовженням політики. У цьому розумінні до політики можуть бути віднесені акти шантажу, підкупу, загрози і власне застосування сили, хоча у сучасній світовій практиці така діяльність сприймається як неправомірна, незаконна і тому підлягає осуду. Заходи і засоби панування якоїсь спільноти або протидії їй, здійснювані у межах правової регламентації, існуючих конституційних вимог та чинного законодавства, становлять політичну діяльність у вузькому розумінні слова, власне політичну діяльність. До конкретних проявів власне політичної діяльності належить участь у виборчій кампанії, дії, пов'язані з прийняттям законів, інших рішень загальнодержавного масштабу, боротьба політичних партій та організацій за встановлення певного політичного режиму або форми державного устрою, участь у національно-визвольному русі. У межах власне політичної діяльності здійснюються управління соціально-політичними процесами та інституціями, дипломатична практика та ін. Визначальним чинником політичної діяльності є політична свідомість. Беручи участь у політичних процесах, люди керуються певними ідеями, поглядами, переконаннями, почуттями, настроями. Політична свідомість є формою усвідомлення групових потреб, інтересів та засобів задоволення їх, а отже, визначає організацію і розвиток політичної діяльності, головні форми якої врешті-решт підпорядковані боротьбі за владу, панування з метою задоволення переважно групових інтересів. Активна роль свідомості у здійсненні політичної діяльності полягає у тому, що пізнавальна діяльність спонукає діяльність практичну. На основі певних теоретичних концепцій виробляються програмні положення та вимоги, з них випливають або ними визначаються стратегічні й тактичні настанови, реалізація яких приводить до розроблення конкретних практично-політичних планів, проголошення гасел, закликів, прийняття резолюцій і, нарешті, до конкретних дій. У такий спосіб відбувається зв'язок політичних ідеалів з предметною політичною діяльністю. У структурі політичної діяльності слід розрізняти діяльність як політичну участь (участь у політичному житті суспільства) і діяльність як політичне функціонування. Політична участь — це здійснення певних акцій, заходів з метою висловлення інтересів, позицій, вимог, настроїв, що панують у масах, формування їх, а також, і це чи не найголовніше, з метою впливу на органи влади, аби примусити їх до здійснення вимог, заявления протесту або підтримки певних рішень. Конкретні форми політичної участі можуть тяжіти до екстремістського стилю або до взаємного узгодження. Екстремізм тут слід розуміти як схильність до крайніх заходів та дій, нетерпимість, несприйняття інших позицій, поглядів чи рішень, абсолютну безкомпромісність. Екстремізм виключає можливість врахування у здійсненні політики, у вирішенні спільних проблем багатоманітності думок, інтересів спільнот. Часто екстремістська політика пов'язана з настановою на використання сили, примусових засобів впливу, на нав'язування за допомогою крайніх заходів якоїсь однієї обмеженої позиції усім людям. Політична ж діяльність у стилі узгодження інтересів ґрунтується на принципі толерантності (тобто визнання і терпимого ставлення при загальній незгоді, незбігу з інтересами і позиціями інших політичних сил); на визнанні правомірності існування й здійснення багатоманітних інтересів та цілей, які не суперечать правам і свободам людини (принцип плюралізму); на компромісності політики, що означає схильність йти на поступки, жертвувати якоюсь часткою своєї позиції задля досягнення згоди, взаємоприйнятності устремлінь. Політична згода, або консенсус, на відміну від одноманітності й однодум-ства, — це згода у головному, згода, якої досягають шляхом взаємних поступок. Вона є єдино можливою передумовою й основою співіснування різноманітних соціальних спільнот. Політична діяльність може спрямовуватись на збереження, певні зміни існуючого суспільного і державного стану чи покращення ролі суб'єктів політичної діяльності на основі збереження законів, політичних і правових норм чи внесення деяких змін до них. Тут можуть бути використані різноманітні засоби впливу як адміністративного, правового, так і економічного, соціального та морального характеру. У політичному житті суспільства громадяни беруть участь у таких практичних заходах, як демонстрації, маніфестації, пікетування, мітинги, вибори представницьких органів, усілякі кампанії, що проводяться політичними партіями та організаціями. Політична демонстрація — масова хода, яку запроваджено для висловлення певного суспільно-політичного настрою, вимоги, солідарності, протесту тощо. Демонстрації проводяться також із метою привернути увагу громадськості та влади до якоїсь певної соціальної проблеми, висловити вимогу до її вирішення. Маніфестація — проголошення ідеї або низки ідей, що випливають із нагальної соціальної проблеми, у формі зосередження прихильників цієї ідеї в одному місці, скандування гасел, закликів, проголошення промов, піднесення транспарантів. Мітинг — зібрання, запроваджене не для з'ясування певного питання, не для дискутування, а для формування психологічної готовності індивідів до безпосередньої дії. Це зібрання прихильників якоїсь ідеї, котра тут перетворюється на вимогу (заборонити чи дозволити, підтримати чи засудити та ін.). Своїми діями (промови, скандування, транспаранти), навіть самим фактом численного зібрання присутні пропагують ідею, яка об'єднала їх. При цьому вони більш тісно згуртовуються, виникає готовність негайно і безпосередньо приступити до здійснення ідеї. Мітинги були однією з початкових і найпоширеніших форм політичної участі у період відродження політичного життя нашого суспільства, починаючи з другої половини 80-х років. Отже, синдром "мітингової демократії" є ознакою ранньої стадії політичного розвитку суспільства, політичним діячам якого притаманна претензія на панування якоїсь однієї ідеї, переважання емоціонального над раціональним, заміна логічних аргументів силою галасування. В умовах мітингового стилю політичної боротьби важко або зовсім неможливо досягнути згоди. Протистояти пануючій ідеї мітингу може лише мітинг іншої ідеї. Вибори — це комплекс заходів щодо формування керівних органів держави, партій, громадських організацій, обрання представників, а також делегатів на представницькі зібрання, з'їзди тощо. Як правило, вибори передбачають такі процедури, як проголошення, утворення виборчих округів та дільниць, складання списків виборців, висування і реєстрація кандидатів, проведення передвиборчої агітації, голосування, підрахунок голосів, оголошення результатів, проведення, за необхідності, повторного голосування чи повторних виборів. Політична участь — це різні форми контролю за діяльністю державних органів та громадських організацій, за виконанням прийнятих рішень. Культура політичної участі визначається тим, наскільки громадяни знають процедури здійснення політичних акцій, норми, що їх регламентують. Проте головне тут — настанова на множинність світу, на цінність спільності, цілісність суспільства, узгодженість існування спільнот. Політичне функціонування — це здійснення й управління діяльністю різних політичних інститутів (державних закладів, політичних партій, організацій тощо), управління спільними справами, процесами, задоволення нагальних потреб суспільства та соціальних груп. Це професійна апаратна політична діяльність. Політичне функціонування включає в себе такі форми, як добір та розставлення кадрів, визначення механізму прийняття рішень, власне прийняття їх, організація, здійснення, контроль за цими процесами. Характер і зміст політичної діяльності визначаються традиціями, що склалися в суспільстві, правилами й інструкціями. Різновидом політичного функціонування є політичне лідерство. Політичним лідером може бути глава держави, керівник політичної партії, громадського руху, об'єднання. Ознаками політичного лідерства є визнання більшістю громадян, членами певної політичної структури конкретної людини за найвищий авторитет, готовність підкорятися їй, виконувати її настанови. Отже, політична діяльність — це свідома, цілеспрямована боротьба за завоювання, зміцнення, влаштування і використання панівного становища політичної влади. Це участь у керівництві та управлінні державними і громадськими справами, численні форми впливу на них. Політична діяльність є внутрішньо суперечливою. Вона містить у собі спрямованість на вторинні щодо безпосередніх потреб людей цілі — ствердження певних принципів — і водночас сприяє становленню людини, її соціалізації. В історії політичного розвитку суспільства закономірно відбуваються процеси лібералізації політичної діяльності, становлення правових норм політичної участі, піднесення ефективності керівництва. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |