Вульгарна політична економія про кризи

Витоки сучасних буржуазних теорій криз ми знаходимо в основоположника буржуазної вульгарної політичної економії Ж. Б. Сея. Яого так звану «теорію ринку» критикував ще К. Маркс.

Суть «теорії ринку» Сея зводилася до того, що він заперечу­вав яку б то не було можливість утруднень у реалізації суспіль­ного продукту і твердив, що збут для продуктів створюється самим виробництвом. Звідси він робив висновок, що кожний заінтересований у благополуччі всіх і що розквіт однієї галузі промисловості завжди веде до розквіту решти галузей. Із «тео­рії» Сея випливало, що капіталістичне виробництво не зустрічає на своєму шляху ніяких суперечностей, що воно ніби автоматично створює собі нічим не обмежений ринок, що між виробництвом і збутом, а отже, і споживанням в умовах капіталізму є повна гармонія. Тому не може бути не тільки загального, а й навіть част­кового надвиробництва. На думку Сєя, досить мати такий уряд, який надасть повну свободу підприємцям, щоб кризи зникли, встановилася пропорційність між окремими галузями виробни­цтва, попитом і пропозицією, виробництвом і споживанням.

Неспроможність «теорії ринку» Сея полягає в тому, що він, на­магаючись аналізувати капіталістичне виробництво, насправді оперував категоріями простого товарного обігу і навіть просто­го товарообміну. При цьому він з простого товарного обігу ви­травлював усі внутрішні суперечності, які зумовлювали потен­ціальну можливість криз.

Прихильниками Сея в «теорії ринку» були «легальні маркси­сти*. Так, Туган-Барановський повністю поділяв тезу Сея про примат обігу над виробництвом і також твердив, нібито суть збуту полягає в тому, що продукти завжди обмінюються на про­дукти. За цим логічно випливало заперечення в капіталістичному суспільстві суперечності між виробництвом і споживанням і про­голошувалась можливість гармонійного, безкризового його роз­витку. Кризи Туган-Барановський, як і багато хто з ревізіоністів і буржуазних економістів, пояснював випадковими порушеннями пропорційності. Протиставляючи марксистську теорію відтворен­ня марксистській теорії криз, Туган-Барановський висунув вер­сію про суперечність, яка нібито існує між II і III томами «Капі­талу», і, більше того, стверджував, що К. Маркс взагалі не дав якої-небудь особливої теорії криз.

Таке твердження явно мало на меті апологію капіталізму. У II томі «Капіталу» К. Маркс поставив перед собою завдання показати абстрактну можливість реалізації всього суспільного продукту і, отже, відтворення суспільного капіталу при ідеаль­них середніх умовах. Але він підкреслював, що це лише ідеал капіталізму, але аж ніяк не його дійсність. Усім своїм досліджен­ням капіталізму К. Маркс показав, як розвиток суперечностей капіталізму, і насамперед основної його суперечності, перетво­рює умови ідеально гладенької реалізації в умови, які неминуче породжують економічні кризи надвиробництва.

Поиск по сайту: