|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Джерела надприбутку монополійЩе до панування монополістичної власності на засоби виробництва були капіталісти, які поєднували діяльність промисловця з функціями купця, власність на капітал і власність на землю й збагачувалися за рахунок не однієї, а двох або всіх форм додаткової вартості. Те, що в епоху домонополістичного капіталізму було випадковим явищем, при імперіалізмі стало закономірністю. Представники монополістичної верхівки буржуазії в результаті концентрації в їхніх руках величезних економічних ресурсів почали вкладати свої капітали в різні сфери економіки —у промисловість, транспорт, торгівлю, у сфері послуг, у банківську і страхову справу і, нарешті, в сільське господарство. Тим самим доходи монополістичної буржуазії охоплюють усі форми додаткової вартості. Прибуток, привласнюваний монополіями, своєю величиною виходить за межі додаткової вартості, що її виробляють на монополістичних підприємствах. Він включає такі елементи: 1. Надлишок додаткової вартості створеної на підприємствах монополій внаслідок того, що там продуктивність праці, а тому й ступінь експлуатації вищі, ніж на немонополістичних підприємствах. 2. Частину вартості робочої сили, що її відбирають монополії в робітників, оплачуючи їхню працю по ціні, яка нижча від вартості робочої сили, і продаючи їм предмети споживання по цінах, що перевищують вартість і ціну виробництва цих предметів. Привласнення монополіями частини вартості робочої сили виявляється в розриві між вартістю робочої сили і рівнем заробітної плати, яку виплачують монополії, а також у розбіжності між динамікою продуктивності праці на підприємствах монополій, що виробляють предмети споживання, і динамікою цін на ці товари. Продуктивність праці зростає, і, отже, вартість предметів споживання знижується. Але ціни на них монополії постійно підвищують. 3. Частину тієї додаткової вартості, яку виробляють на немонополістичних капіталістичних підприємствах, але яку привласнюють монополії через сферу обігу, продаючи цим підприємствам свої товари по високих цінах і закуповуючи їхню продукцію по штучно занижених цінах. 4. Вартість додаткового і частини необхідного продукту дріб-них виробників міста й села, що її захоплюють монополії через сферу обігу, продаючи цим виробникам товари по завищених цінах і скуповуючи їхню продукцію по занижених цінах. Це особливо стосується вартості товарів, що їх виробляє основна маса селян. 5. Вартість, створювану в країнах застосування капіталу, який вивозять монополії. Йдеться про такі види цієї вартості: а) додаткову вартість, яку виробляють на підприємствах, створених монополіями в країнах застосування капіталу. Монополії широко використовують ту обставину, що в цих країнах заробітна плата низька. Особливо низька вона в економічно слаборозвинутих країнах; б) частину додаткової вартості, яку виробляють на підприємствах, що належать місцевому капіталу. Іноземні монополії нерідко вкладають свої капітали в ці підприємства, привласнюючи таким чином частину створюваної там додаткової вартості; в) вартість додаткового і частини необхідного продукту дрібних виробників країни застосування капіталу, яку захоплюють іноземні монополії через сферу обігу за допомогою нееквівалентного обміну. Отже, монопольно високий прибуток акумулює всі форми доходів, які одержує монополістична буржуазія внаслідок її панування в економіці і експлуатації переважної більшості населення імперіалістичних, колоніальних і економічно залежних країн. Крім надприбутку, що його мають промислові монополії, монополістична буржуазія одержує надприбуток і за допомогою різних фінансових операцій; до них належать емісійний і засновницький прибуток, який утворюється внаслідок випуску монополістами цінних паперів. Монополістична буржуазія збагачується, експлуатуючи робітничий клас і непролетарські верстви трудящих своєї країни, а також робітничий клас і непролетарські верстви трудящих інших країн. Існує антагонізмне тільки між монополістичною буржуазією і пролетаріатом, а й між нею і всіма трудящими. Усе це є об'єктивною основою для створення широкого антимонополістичного фронту.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |