Критика теорії «стійкості дрібного селянського господарства»

Буржуазні економісти і праві соціалісти твердять, що через природні особливості сільського господарства велике виробницт­во тут не має переваг перед дрібним. Тому дрібне селянське господарство ніби має «стійкість» і життєздатність і успішно розвивається. Насправ­ді ж, як показав В. І. Ленін, велике виробництво має вирішальні переваги перед дрібним не тільки в промисловості, а й у сільсь­кому господарстві. До вирішальних переваг великого капіта­лістичного сільськогосподарського виробництва перед дрібним селянським господарством відносять його технічну перевагу, по­в'язану із застосуванням найновіших агрономічних і зоотехніч­них методів, кращу організацію праці і виробництва, вигідні умови збуту продукції і придбання необхідних засобів вироб-Анцтва, пільгові умови кредитування.

Розвиток капіталізму в цій галузі супроводжується витіснен­ням дрібних селянських господарств великими капіталістичними Господарствами. «Основна і головна тенденція капіталізму поля­гає у витісненні дрібного виробництва великим, і в промисловості Д в землеробстві» ². Проте в сільському господарстві витіснення дрібного виробництва великим не завжди має чітко виражені форми. Його не можна розуміти лише як негайну експропріацію. До такого витіснення, як вказував В. І. Ленін, належать також «...розорення, погіршення умов господарства дрібних землеробів, яке може тривати роками і десятиріччями»¹. Сім'ї дрібних і середніх селян, що розорюються, постачають дешеву робочу силу поміщикам і капіталістам.

1 * Ленін В. /. Повн. зібр, творів, т. 16, с. 202—203. £ * Там же, т. 27, с. 181.

Капіталістичне виробництво розоряло селян протягом усієї історії капіталізму. Але особливо посилився процес витіснення дрібного селянського господарства великим капіталістичним господарством останніми десятиліттями у зв'язку з прогресом механізації в цій галузі. Вже протягом кількох десятиліть в сіль­ське господарство головних промислово розвинутих капіталістич­них країн впроваджується машинне виробництво. Як і в інших галузях капіталістичної економіки, технічний прогрес у сільсько­му господарстві здійснюється за рахунок погіршення становища трудящих мас.

Впровадження машинного виробництва в сільське господар­ство призводить до масового розорення дрібних і середніх селян, фермерів і посилення панування в цій галузі капіталістичних під­приємств.

У США з I960 по 1970 р. загальна кількість ферм скоротилася з 3,9 млн. до 2,6 млн., тобто на 33%. За попередні 10 років скорочення становило 29%, а за 20 років —37,6%. Водночас великі капіталістичні господарства процвітають.

Процес концентрації сільськогосподарського виробництва на капіталістичних фермах, розорення господарств трудящих селян і фермерів спостерігається в усіх країнах капіталу. Цьому сприяє й особливість зростання органічної будови капіталу в землероб­стві, що полягає в абсолютному зменшенні його змінної частини, тобто в абсолютному скороченні кількості робітників, яких вико­ристовують для обробітку певної земельної площі. Саме внаслі­док цієї особливості нагромадження капіталу в сільському гос­подарстві із сільськогосподарського виробництва виштовхуються великі маси селян і робітників.

З розвитком капіталізму посилюється протилежність між містом і селом. Технічний переворот, що відбувається в сільсько­му господарстві провідних капіталістичних країн, не спромож­ний призвести до пом'якшання названої протилежності. Цьому перешкоджає й приватна власність на землю, яка є найважли­вішим фактором, що посилює нерівномірність розвитку капіта­лістичного міста і капіталістичного села. Приватна власність на землю дає змогу застосовувати найдосконалішу техніку лише у великих господарствах.

¹ Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 27, с. 181.

Великі капіталістичні ферми і сільськогосподарські підприєм­ства, вступаючи у взаємодію з об'єднаннями переробної та інших галузей промисловості, пов'язаних із сільським господарством, утворюють міжгалузеві комплекси. До них належать і аграрио-промислові комплекси, що набули широкого розвитку в сучасних умовах. Шляхи й методи формування аграрио-промислових ком­плексів у різних країнах своєрідні. Проте скрізь суть їх полягає в зростаючому підпорядкуванні сільського господарства владі великого капіталу. У США аграрно-промисловий комплекс вклю­чає три групи галузей: галузі, що забезпечують фермерів необ­хідними засобами виробництва; власне сільськогосподарські галузі; галузі переробки, зберігання, збуту і транспортування сільськогосподарської продукції. Трудящі аграрио-промислового комплексу, як і інших галузей економіки, однаковою мірою страждають від експлуатації великим капіталом, незалежно від того, працюють вони в сільськогосподарському чи несільсько-'господарському виробництві.

Соціальний зміст протилежності між містом і селом при капі­талізмі становлять антагоністичні відносини експлуатації трудя­щих пануючими класами. Тому протилежність між містом і селом з розвитком капіталізму поглиблюється, бо експлуатація сіль­ських трудівників міською буржуазією, сільськогосподарськими підприємцями і земельними власниками посилюється.

Поиск по сайту: