|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Критика теорії «стійкості дрібного селянського господарства»Буржуазні економісти і праві соціалісти твердять, що через природні особливості сільського господарства велике виробництво тут не має переваг перед дрібним. Тому дрібне селянське господарство ніби має «стійкість» і життєздатність і успішно розвивається. Насправді ж, як показав В. І. Ленін, велике виробництво має вирішальні переваги перед дрібним не тільки в промисловості, а й у сільському господарстві. До вирішальних переваг великого капіталістичного сільськогосподарського виробництва перед дрібним селянським господарством відносять його технічну перевагу, пов'язану із застосуванням найновіших агрономічних і зоотехнічних методів, кращу організацію праці і виробництва, вигідні умови збуту продукції і придбання необхідних засобів вироб-Анцтва, пільгові умови кредитування. Розвиток капіталізму в цій галузі супроводжується витісненням дрібних селянських господарств великими капіталістичними Господарствами. «Основна і головна тенденція капіталізму полягає у витісненні дрібного виробництва великим, і в промисловості Д в землеробстві» 2. Проте в сільському господарстві витіснення дрібного виробництва великим не завжди має чітко виражені форми. Його не можна розуміти лише як негайну експропріацію. До такого витіснення, як вказував В. І. Ленін, належать також «...розорення, погіршення умов господарства дрібних землеробів, яке може тривати роками і десятиріччями»1. Сім'ї дрібних і середніх селян, що розорюються, постачають дешеву робочу силу поміщикам і капіталістам. 1 * Ленін В. /. Повн. зібр, творів, т. 16, с. 202—203. £ * Там же, т. 27, с. 181. Капіталістичне виробництво розоряло селян протягом усієї історії капіталізму. Але особливо посилився процес витіснення дрібного селянського господарства великим капіталістичним господарством останніми десятиліттями у зв'язку з прогресом механізації в цій галузі. Вже протягом кількох десятиліть в сільське господарство головних промислово розвинутих капіталістичних країн впроваджується машинне виробництво. Як і в інших галузях капіталістичної економіки, технічний прогрес у сільському господарстві здійснюється за рахунок погіршення становища трудящих мас. Впровадження машинного виробництва в сільське господарство призводить до масового розорення дрібних і середніх селян, фермерів і посилення панування в цій галузі капіталістичних підприємств.
У США з I960 по 1970 р. загальна кількість ферм скоротилася з 3,9 млн. до 2,6 млн., тобто на 33%. За попередні 10 років скорочення становило 29%, а за 20 років —37,6%. Водночас великі капіталістичні господарства процвітають.
Процес концентрації сільськогосподарського виробництва на капіталістичних фермах, розорення господарств трудящих селян і фермерів спостерігається в усіх країнах капіталу. Цьому сприяє й особливість зростання органічної будови капіталу в землеробстві, що полягає в абсолютному зменшенні його змінної частини, тобто в абсолютному скороченні кількості робітників, яких використовують для обробітку певної земельної площі. Саме внаслідок цієї особливості нагромадження капіталу в сільському господарстві із сільськогосподарського виробництва виштовхуються великі маси селян і робітників. З розвитком капіталізму посилюється протилежність між містом і селом. Технічний переворот, що відбувається в сільському господарстві провідних капіталістичних країн, не спроможний призвести до пом'якшання названої протилежності. Цьому перешкоджає й приватна власність на землю, яка є найважливішим фактором, що посилює нерівномірність розвитку капіталістичного міста і капіталістичного села. Приватна власність на землю дає змогу застосовувати найдосконалішу техніку лише у великих господарствах. 1 Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 27, с. 181. Великі капіталістичні ферми і сільськогосподарські підприємства, вступаючи у взаємодію з об'єднаннями переробної та інших галузей промисловості, пов'язаних із сільським господарством, утворюють міжгалузеві комплекси. До них належать і аграрио-промислові комплекси, що набули широкого розвитку в сучасних умовах. Шляхи й методи формування аграрио-промислових комплексів у різних країнах своєрідні. Проте скрізь суть їх полягає в зростаючому підпорядкуванні сільського господарства владі великого капіталу. У США аграрно-промисловий комплекс включає три групи галузей: галузі, що забезпечують фермерів необхідними засобами виробництва; власне сільськогосподарські галузі; галузі переробки, зберігання, збуту і транспортування сільськогосподарської продукції. Трудящі аграрио-промислового комплексу, як і інших галузей економіки, однаковою мірою страждають від експлуатації великим капіталом, незалежно від того, працюють вони в сільськогосподарському чи несільсько-'господарському виробництві. Соціальний зміст протилежності між містом і селом при капіталізмі становлять антагоністичні відносини експлуатації трудящих пануючими класами. Тому протилежність між містом і селом з розвитком капіталізму поглиблюється, бо експлуатація сільських трудівників міською буржуазією, сільськогосподарськими підприємцями і земельними власниками посилюється.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |