Другий етап загальної кризи капіталізму

У кінцевому підсумку розвиток загальної кризи капіталізму призвів до другої світо­вої війни. Закономірним наслідком загост­рення всіх суперечностей капіталістичної системи в період і після другої світової війни був фронтальний прорив імперіалістичного ланцюга. Народно-демократичні революції в ряді країн Європи і Азії переросли в соціалістичні революції. Диктатура робітничого класу вийшла за межі однієї країни і перетворилась у таку, що реально існує, інтернаціо­нальну силу. Соціалізм перетворився на світову систему.

«Розгром фашизму і японського мілітаризму в ході другої світової війни, перемога соціалістичних революцій у ряді країн Європи і Азії прискорили світовий розвиток. Революційний про­цес, початий Великим Жовтнем, досяг якісно нового рубежу: сформувалася світова система соціалізму. Відбулася докорінна зміна співвідношення сил на міжнародній арені. Могутність І приклад світового соціалізму примножили революційні можли­вості міжнародного робітничого класу, сприяючи прогресові всьо­го визвольного руху» 1

¹ Про 60-у річницю Великої Жовтневої соціалістичної революції. Поста- ■ова ЦК КПРС від ЗІ січня І977 року. К., 1977, с 16.

На цьому етапі загальної кризи капіталізму економічне зма­гання розгортається вже між двома світовими системами. Пере­ваги соціалізму виявились у більш високих темпах зростання економіки світової соціалістичної системи порівняно з капіта­лізмом, у зростанні частки країн соціалізму в світовій промис­ловій продукції.

Криза колоніальної системи імперіалізму почала переростати в розпад цієї системи. Китай, Північна Корея і Північний В'єтнам скинули з себе колоніальне ярмо і порвали з капіталістичною системою світового господарства. Нові суверенні держави утво­рилися в цих країнах у формі народної демократії, яка відкрила шлях до соціалістичної перебудови суспільства. Ці країни стали частиною світової соціалістичної системи.

В деяких інших колишніх колоніальних країнах внаслідок історичних умов, що склалися, керівництво національно-визволь­ною боротьбою опинилося в руках національної буржуазії. Ви­зволення від колоніального гноблення супроводилося тут утво­ренням буржуазно-парламентських республік. Ці країни, хоч і скинули з себе ярмо колоніалізму, ще залишилися в системі сві­тового капіталістичного господарства. Національно-визвольна боротьба, що розгорнулася, продовжувала повсюдно руйнувати політичну надбудову колоніалізму.

Наслідки другої світової війни дуже вплинули на економіку Імперіалістичних держав. Ще більше скоротилася сфера пану­вання світового капіталізму, оскільки він втратив частину тери­торії, де міг неподільно господарювати, а ряд колишніх колоній добився політичної самостійності. У США в 1948—1949 і 1953— 1954 pp. спостерігалися кризи надвиробництва. Часткові еконо­мічні кризи відбулися в 1949 р. в Японії, Канаді, Франції; у 1951—1952 pp. вони охопили Англію, Швецію, Бельгію, Данію і Грецію. Науково-технічна революція, що розпочалася, спричи­нила масове оновлення основного капіталу. Посилилося втручання буржуазної держави в економіку. В цілому зросла не­рівномірність розвитку країн і галузей виробництва, загострилися суперечності, пов'язані з структурними змінами капіталістичної економіки, поглибився антагонізм між працею і капіталом. Про­довжувала посилюватись хронічна нестійкість капіталістичної економіки. Далі розвивався державно-монополістичний капіта­лізм у головних імперіалістичних країнах.

На другому етапі загальної кризи капіталізму дальше на­ростання суперечностей монополістичного капіталізму найяскра­віше виявилося в мілітаризації економіки багатьох імперіалістич­них країн, і насамперед США. Мілітаризація стала одним з го­ловних засобів, які американський монополістичний капітал використовує для стимулювання зростання виробництва і анти-кризового регулювання економіки. Розширення масштабів мілітаризації пов'язане також з далекосяжною політичною метою — змінити співвідношення сил на користь капіталізму розв'язуванням війни проти соціалізму. Проте ці авантюри­стичні задуми зазнали повного провалу.

Поиск по сайту: