Розширене капіталістичне відтворення

Капіталізму з притаманною йому гонитвою за додатковою вартістю властиве розшире­не відтворення. В. І. Ленін писав, що при капіталізмі «простого відтворення бути не може як тому, що виробництво всього суспільства не може лиша­тися кожного року в тих самих розмірах, так і тому, що нагро­мадження є закон капіталістичних порядків» ².

Капіталістичне розширене відтворення відрізняється від про­стого капіталістичного відтворення тим, що воно передбачає систематичне приєднання певної частини додаткової вартості до функціонуючого капіталу через закупівлю додаткових засобів виробництва і наймання додаткової робочої сили. «Застосуван­ня додаткової вартості як капіталу,—писав К. Маркс,— або зво­ротне перетворення додаткової вартості в капітал, називається нагромадженням капіталу»³.

Якщо у вченні про додаткову вартість К. Маркс з'ясував, як капітал породжує додаткову вартість, то у вченні про нагро­мадження він показав, як капітал виникає з додаткової вартості.

¹ Маркс К.. Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 547.

² Ленін В. 1. Повн. зібр. творів, т. 1, с. 69.

³ Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 549.

Розширене відтворення як сукупного, так і індивідуального капіталу може здійснюватися (при незмінній продуктивності праці), якщо на ринку є: а) додаткові засоби виробництва, б) додаткові засоби існування, в) необхідна кількість вільних робочих рук. Якщо, наприклад, на ринку праці є вільні робочі руки, але немає двох інших умов розширеного відтворення — додаткових засобів виробництва і засобів існування для робіт­ників, то розширене відтворення не може здійснитися. Якщо ж при незмінній техніці є засоби виробництва, необхідні для роз­ширення виробництва, і додаткові засоби існування, але відсут­ня додаткова кількість робочих рук, здатних привести в рух засоби виробництва, то новий капітал не зможе функціонувати і, отже, обсяг виробництва також не зросте. Таким чином, для розширення виробництва, для нагромадження капіталу потрібно, щоб були всі три умови в наявності.

Щоб здійснити розширене відтворення, певну частину додат­кового продукту слід виробити у вигляді сировини, машин, елек­троенергії та інших речових елементів виробництва, а також у вигляді предметів споживання для робітників, яких додатково наймають.

Перехід від простого відтворення до розширеного супрово­диться істотними змінами в процесі відтворення капіталу. Новий капітал, який виник з додаткової вартості, з самого початку є результатом привласнення чужої неоплаченої праці. Капіталіст користується цією неоплаченою уречевленою працею робітників для того, щоб витиснути з них ще більше живої неоплаченої праці. Тут зникає навіть видимість, ніби робітник, продаючи свою робочу силу, авансується капіталом.

Обов'язкова умова перетворення додаткової вартості в капі­тал полягає в продажу й купівлі робочої сили, що здійснюються, як вважали раніше, на основі еквівалентного обміну вартостей. Але при цьому формальна рівність і капіталіста і робітника як товаровласників, що вступають в угоду, тільки затемнює реальні відносини. Насправді капіталіст обмінює раніш привласнену ним неоплачену уречевлену працю на більшу кількість чужої живої праці.

У капіталістичному суспільстві зовнішня форма закону обмі­ну еквівалентів зберігається і щодо товару робоча сила, однак по суті він виступає тут у своїй протилежності — як закон капі­талістичного привласнення. Це незаперечний факт, бо увесь продукт праці, що його виробив робітник, належить капіталісту. У вартість же цього продукту входить і додаткова вартість, яку створив своєю працею робітник і яку безплатно привласнює капі­таліст.

Простий товаровиробник за допомогою нескладних інстру­ментів, які він придбав за свої гроші, виготовляє товари для ринку. В умовах простого товарного виробництва приватна влас­ність грунтується на особистій праці виробника. У вартості вироблюваних ним товарів немає додаткової вартості. Коли їх продають іншому простому товаровиробнику, відбувається обмін еквівалентів, тобто однакових вартостей, не лише за формою, а й по суті (якщо не брати до уваги коливань цін). Однак просте товарне господарство, як це було з'ясовано вище, породжує капі­талістичне виробництво. І в міру того як прості товарні відно­сини перетворюються в капіталістичні, поряд із законом варто­сті починає діяти закон додаткової вартості.

Отже, капіталістичне розширене відтворення є відтворення матеріальних благ, робочої сили і капіталістичних виробничих відносин у зростаючих масштабах. Воно означає, що маса вар­тостей і споживних вартостей, які зосереджуються в руках капі­талістів, стає дедалі більшою і водночас збільшується кількість пролетарів, які змушені в зв'язку із своїм становищем в капі­талістичному виробництві збагачувати клас капіталістів.

Поиск по сайту: