Економічні закони і їхній об'єктивний характер

Політична економія з'ясовує істотне, постій­не в економічних відносинах і характеризує їх у цілісності, єдності, розвитку. Це озна­чає, що політична економія досліджує най­важливіші причинні зв'язки і взаємозалежності, які розкривають характер розвитку виробничих відносин. Істотні об'єктивні взає­мозалежності і причинно-наслідкові зв'язки, без яких неможливі економічні процеси і явища, більш того, певні виробничі відноси­ни в їхній цілісності і розвитку, називаються економічними зако­нами.

Вивчення законів економічного розвитку суспільства — най­важливіше наукове завдання політичної економії. Об'єктивним законам підпорядковані всі сторони економічних відносин у су­спільстві. Ф. Енгельс писав, що політична економія «є наука про закони, що управляють виробництвом і обміном матеріаль­них життєвих благ у людському суспільстві» ¹.

Економічні закони — закони розвитку відносин виробництва, розподілу, обміну і споживання. Економічні закони виникають у процесі виробничої діяльності людей і тому діяти поза відно­синами людей ие можуть. У цьому їхня головна відмінність від законів природи, які діють без участі людини. У зв'язку з цим виникає питання: залежать чи не залежать закони економіки від свідомості і волі людей, або, іншими словами, який вони мають характер? Питання про характер економічних законів — основне методологічне питання політичної економії.

Марксистсько-ленінська теорія вчить, що економічні закони так само об'єктивні, як об'єктивні і виробничі відносини, тобто не залежать від свідомості і волі людей.

Сучасні буржуазні економісти, а слідом за ними реформісти і ревізіоністи заперечують об'єктивний характер економічних за­конів. Щоправда, вони іноді застосовують слово «об'єктивний», але, як правило, зміст об'єктивності зводять до стихійності.

Буржуазні економісти твердять, що економічні закони визна­чаються незмінною природою людини, а отже, є вічними. Аполо­гетична суть таких тверджень полягає в прагненні обгрунтувати вічність законів капіталістичного суспільства. Вони відображу­ють кризу буржуазної політичної економії, прагнення затушува­ти неминучість загибелі капіталістичного способу виробництва.

Вбачаючи об'єктивність економічних законів у стихійності, буржуазні економісти твердять також, що оскільки економічні закони соціалізму стихійно не діють, то вони є не закони, а ніби­то «нікому не потрібні узагальнення», які не мають економічно­го значення. Тим самим питання про характер економічних зако­нів підмінюється питанням про форми їхнього прояву. Насправді економічні закони проявляюі'ься в одних умовах стихійно, а в ін­ших не стихійно — через свідомо організовану в масштабі всього суспільства економічну діяльність людей, які пізнали об'єктивну необхідність своїх дій.

Поиск по сайту: