Торговий прибуток як перетворена форма додаткової вартості

Оборот торгового капіталу (Г— Т — Г') пе­редбачає не тільки відшкодування авансо­ваного капіталу з виручки від продажу то­варів, а й одержання прибутку на цей ка­пітал. В умовах вільної конкуренції норма торгового прибутку, як правило, не може бути нижчою від се­редньої в певному суспільстві, інакше торгові капіталісти вилу­чили б свій капітал з сфери обігу і перевели його в будь-яку іншу сферу економіки, що забезпечує їм одержання середнього прибутку.

Як відомо, у процесі обігу вартість не створюється. Тому функціонування торгового капіталу «...не створює ні вартості, ні додаткової вартості, а тільки опосереднює їх реалізацію...»¹. Що ж таке торговий прибуток і яке джерело його утворення? На поверхні буржуазних відносин він виступає як надбавка до ціни товару. Насправді ж торговий прибуток є перетворена фор­ма додаткової вартості, створюваної робітничим класом у сфері матеріального виробництва. Це—частина додаткової вартості, яку промислові капіталісти віддають торговим капіталістам за те, що вони реалізують товари.

¹ Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 289. * Див.: там же, с. 291.

Механізм розподілу додаткової вартості між промисловцями і торговцями в процесі міжгалузевої конкуренції К. Маркс ілю­струє на такому прикладі². Припустимо, що авансований про­тягом року промисловий капітал становить 900 яких-небудь гро­шових одиниць і складається з 720с + 180v;. При m'=100% і за умови, що постійний капітал протягом року повністю перено­ситься на продукт, вартість, або ціна виробництва продукту (для всієї сукупності товарів вони збігаються), дорівнюватиме 1080 одиницям (720с + 180v + 180m). Середня норма прибутку на промисловий капітал становитиме 20%

Але для реалізації товарів необхідний додатковий капітал. Припустимо, що торгові капіталісти авансують для цього 100 одиниць капіталу. Тоді весь застосовуваний протягом року ка­пітал становитиме 1000 одиниць (900+100), а середня норма прибутку з участю торгового капіталу дорівнюватиме 18%

Така норма прибутку стає загальною мірою ступеня зрос­тання (доходності) як промислового, так і торгового капіталу.

На перший погляд може здатися, що функціонування відособленого тор­гового капіталу веде до зниження середньої норми прибутку в суспільстві (у нашому прикладі —з 20 до 18%). Насправді все відбувається інакше. Якби не було торгового капіталу, середня норма прибутку на промисловий капітал була б нижче 18%, бо кожний капіталіст змушений був би постійно тримати значну частину свого капіталу у формі товарних запасів, вилучивши її з процесу виробництва. Сума цих товарних капіталів у суспільстві наба­гато перевищила б розмір спеціалізованого торгового капіталу, що привело б до більшого, ніж на 2%, зниження середньої норми прибутку на промисло­вий капітал.

одиниць капіталу. Частина сукупної додаткової вартості, що припадає на частку торгового капіталу (1/10 суспільного), становитиме відповідно:

що дорівнює також 18% на 100 одиниць капіталу. Отже, реалізація товарів при посеред­ництві торгового капіталу призводить до поділу створеної у виробництві додаткової вартості (180m) на промисловий при­буток (162р)і торговий прибуток (18h) пропорційно до вели­чини авансованих капіталів.

В умовах вільної конкуренції промислові капіталісти про­дають товари торговим капіталістам по ціні виробництва про­мисловості, що складається з витрат виробництва і середнього прибутку на промисловий капітал: 720с+180v +162p = 1062, тобто нижче від вартості. Торговці ж. реалізують товари споживачам по справжній, або кінцевій, ціні виробництва, яка включає та­кож торговий прибуток і в масштабі суспільства збігається з сумою вартостей цих товарів: 720с+180v+162p+18h = 1080 (або 900k + 162р + 18h). Отже, функціонування торгового капіта­лу зумовлює виникнення двох різних за величиною цін вироб­ництва: ціни виробництва промисловості і справжньої (кінце­вої), які стають двома центрами коливання ринкових цін — відповідно оптових і роздрібних. У кінцевій ціні виробництва (k + p + h) вартість товару набирає ще більш перетвореної фор­ми, ніж у ціні виробництва промислового капіталу (k + р). Роль праці як джерела вартості і додаткової вартості тут прихована ще більше.

Насправді промисловий і торговий прибуток—це тільки різ­ні форми створеної у виробництві додаткової вартості. З цього випливає важливий висновок: промислові і торгові капіталісти разом експлуатують робітників, а вироблену ними додаткову вартість ділять між собою за принципом: рівновеликий прибу­ток — на рівновеликий капітал. Незважаючи на жорстоку кон­курентну боротьбу, яку ведуть між собою ці групи капіталістів, спільна експлуатація найманої праці є економічною основою їхньої класової солідарності.

Поиск по сайту: