Фактори, що впливають на розміри нагромадження капіталу

Розміри нагромадження залежать від спів­відношення між особисто споживаною і ка-піталізовуваною частинами додаткової вар­тості. Якщо це співвідношення визначене, то величина капіталістичного нагромадження залежить від ряду факторів. По-перше, розмір нагромадження залежить віл гтупеня екс­плуатації pnfinum гили Капіталісти підвищують ступінь експлу­атації, подовжуючи робочий день, посилюючи інтенсифікацію прац&Тим самим капіталісти добувають більше додаткової вар­тості і збільшують нагромадження без відповідного збільшення постійного капіталу. При цьому засоби праці (будівлі, машини, устаткування) застосовують у тому самому обсязі, що й раніше, зростають лише витрати на сировину, паливо, деякі допоміжні матеріали і на заробітну плату.

Ступінь експлуатації робітників збільшується також і за рахунок зниження заробітної плати робітників нижче від вар­тості їхньої робочої сили. В результаті необхідний фонд особи­стого споживання робітника, вказував К. Маркс, певною мірою перетворюється фактично у фонд нагромадження капіталу. В умовах сучасного капіталізму розрив між вартістю робочої сили і реальною заробітною платою зростає, що означає, з од­ного боку, погіршення становища робітничого класу, а з дру­гого — збільшення нагромаджень у капіталістів.

Нагромаджувана частина додаткової вартості приводить у дію тим більше живої праці, чим нижчий життєвий рівень ро­бітників. Якщо робоча сила буде дешевшою, то на ту саму суму грошей капіталіст зможе найняти більше робітників. Ось чому капіталісти постійно прагнуть до зниження життєвого рівня ро­бітничого класу. У цьому й полягає один з найважливіших про­явів закону капіталістичного нагромадження.

По-друге, зростання капіталістичного нагромадження залежить від підвищення продуктивної сили праці призводить до здешевлення робочої сили, змінний капітал такої самої величини може приводити в рух більшу масу живої праці. Особисте споживання капіталі­ста при цьому також може збільшуватися без відповідного зро­стання фонду його особистого споживання, оскільки вартість засобів споживання і предметів розкоші внаслідок зростання продуктивності праці знижується.

Крім того, з підвищенням продуктивності праці в галузях, що виробляють засоби виробництва, знижується вартість машин, сировини та інших матеріалів. Через це постійний капітал, який знову вкладається і має таку саму величину вартості, як і ста­рий, може складатися з більшої кількості засобів виробництва і служити для застосування більшої кількості робочої сили і здо­бування більшої маси додаткової вартості, ніж раніше. Отже, нагромадження може зростати при незмінній і навіть такій, що зменшується, вартості елементів додаткового капіталу, створе­них більш продуктивною працею.

Зростання продуктивності праці впливає не тільки на новий, додатковий капітал, а й на первісний капітал, що перебуває в процесі виробництва. Справа в тому, що частина діючих засо­бів праці постійно вдосконалюється. їх замінюють звичайно ефективнішими і водночас відносно дешевшими машинами, ін­струментами тощо, що посилює темп нагромадження.

Підвищення продуктивності праці, нерозривно пов'язане з прогресом науки і техніки, дає змогу приводити в рух більшу кількість засобів виробництва і переносити більшу масу старої вартості на готовий продукт. Це означає, що жива праця, ство­рюючи нову вартість, водночас зберігає дедалі в нових і нових масах продукту капітальну вартість, яка постійно зростає.

По-третє, нагромадження капіталу залежить від тієї різниці, яка утворюється між застосовуваним і споживаним капіталом. Вартість, що міститься в основній частині постійного капі-талу, тобто в засобах праці, переноситься на вироблюваний про­дукт не відразу, а частинами. Але засоби праці, втрачаючи свою вартість поступово, у процесі виробництва застосовуються ціл­ком, в повному обсязі. Тому протягом усього періоду функціону­вання вони роблять капіталісту майже дармові послуги. Якщо відкинути ту частину вартості машини, яка в середньому за день приєднується до виготовленої продукції, то виявиться, що маши­на діє даром, як водоспад або сонячне тепло. Тому, чим менша вартість, що її передають машини продукту, «тим більше на­ближаються вони своєю службою до сил природи» 1.

¹ Маркс К, Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 372.

Різниця між застосовуваним і споживаним капіталом дає ка­піталісту можливість розширювати базу експлуатації без додат­кових затрат з прямого фонду нагромадження, тобто з додатко­вої вартості.

Наведемо такий приклад. Припустимо, що в капіталіста на фабриці 100 ткацьких верстатів, строк амортизації яких дорівнює десяти рокам. Через п'ять років застосовуваний у вигляді цих верстатів капітал буде наполовину спожитий. Але всі 100 верстатів, як і раніше, діятимуть у процесі виробни­цтва. На амортизаційні відрахування капіталіст купить ще 50 верстатів і таким чином збільшить функціонуючі знаряддя виробництва фактично в 1,5 раза.

Із збільшенням різниці між застосовуваним і споживаним капіталом нагромаджуються фактично й дармові послуги мину­лої праці. К. Маркс вказував, що буржуазними економістами це «невпинно зростаюче значення минулої праці, яка бере участь у формі засобів виробництва в живому процесі праці, припи­сується не самому робітникові, минулою і неоплаченою працею якого є засоби виробництва, а відчуженому від робітника вті­ленню цієї праці, її втіленню в капіталі» 1.

Чим більша та частина постійного капіталу, яку втілено в засобах праці, тим значніша різниця між застосовуваним і спо­живаним капіталом і тим більше можливостей для нагрома­дження.

Розвиваючи це положення в «Теоріях додаткової вартості», К. Маркс зазначав: «...де застосовується багато постійного капі­талу, а значить і багато основного капіталу, ця частина вартості продукту, що заміщує зношування основного капіталу, є фондом нагромадження, який може бути використаний тим, хто його застосовує, для вкладання в діло нового основного капіталу (або ж оборотного капіталу), причому для цієї частини нагро­мадження не робиться ніякого відрахування з додаткової вар­тості... Такого фонду нагромадження не існує на тих ступенях виробництва і в тих націй, де немає великого основного капі­талу. Це важливо»². Наведене положення К. Маркса повністю підтверджується і в сучасному капіталістичному господарстві. Якщо в економічно слаборозвинутих країнах амортизаційні кош­ти дуже незначні, то в промислово розвинутих капіталістичних країнах вони досягають величезних розмірів, питома вага їх у джерелах фінансування нового будівництва дуже висока.

По-четверте, нарозміри нягромяпуення впливає величина функціонуючого капіталу. При однаковому ступені експлуатації маса додаткової вартості залежить від кількості робітників, яких одночасно експлуатують, а кількість робітників—насамперед від величини діючого капіталу. Отже, нагромадження зростає із зростанням капіталу.

¹ Маркс /(., Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 577.

² Там же, т. 26, ч. 2, с. 500—501.

Поиск по сайту: