Перший етап загальної кризи капіталізму

Перший етап загальної кризи капіталізму тривав від першої світової війни і Великої Жовтневої соціалістичної революції до дру­гої світової війни і перемоги соціалістичних революцій у ряді країн Європи й Азії.

Перша світова війна являла собою як виняткову за своєю руйнівною дією світову політичну і воєнну кризу, так і глибоку кризу капіталістичної економіки, її занепад. Війна принесла гі­гантське збагачення монополіям і нечувані злигодні народним масам, надзвичайно поглибила всі суперечності світового капіта­лізму, так послабила його, що імперіалісти неспроможні були відвернути перемогу соціалістичної революції в одній із найбіль­ших країн світу — в Росії. В результаті перемоги Великої Жовт­невої соціалістичної революції світ розколовся на дві проти­лежні суспільно-економічні системи — сформувалася головна ви­значальна риса загальної кризи капіталізму.

«Жодна з подій світової історії,— говорив Л. І. Брежнєв,— не мала таких глибоких, довгочасних наслідків для людства, як велика Жовтнева соціалістична революція» *.

¹ Брежнєв Л. /.Ленінським курсом, т. 6, с. 56ft»

Великий Жовтень відкрив еру існування соціалістичного су­спільства. Імперіалізм перестав бути системою, що охоплює весь світ. Усе це означало докорінну, якісну зміну співвідношення Дшл, з одного боку, тих, що борються за соціалізм, а з другого — тих, що виступають за збереження імперіалізму.

Під могутнім впливом Великої Жовтневої соціалістичної Інволюції відбулися революційні виступи пролетаріату в Німеччині, Угорщині та в інших країнах. Пізніше імперіалізму вда­лися тимчасово зупинити революційну хвилю в ряді капіталі­стичних країн. Проте він не був здатний перешкодити утвер­дженню і розвитку диктатури робітничого класу в нашій країні, перетворенню СРСР у могутню індустріальну державу і оплот світового прогресивного розвитку.

Економічне змагання соціалізму і капіталізму, яке розпоча­лося вже на першому етапі загальної кризи світової капіталістичної системи, свідчило про докорінні переваги соціалістичної системи. В СРСР у середині 30-х років було побудовано соціа­лізм.

Перший етап загальної кризи капіталізму характеризувався початком кризи колоніальної системи імперіалізму. Вона вияви­лася в розгортанні національно-визвольного руху. Причини кри­зи колоніальної системи корінились у різкому загостренні супе­речностей між метрополіями і колоніями. Пролетаріат, який фор­мувався в колоніальних і залежних країнах, в союзі з селянством піднімався на боротьбу проти панування колонізаторів-імперіа-лістів. Цю боротьбу підтримувала й та частина національної бур­жуазії, яка зазнавала гноблення іноземного капіталу.

Велика Жовтнева соціалістична революція сприяла посилен­ню національно-визвольного руху. Вона залучила в загальний потік революційної боротьби народи колоніальних і залежний країн. Успішне розв'язання національного питання в СРСР, що привело до ліквідації не тільки політичної, а й економічної нерів­ності всіх націй у країні, стало натхненним прикладом у визволь­ній боротьбі мільйонів пригноблених народів.

На першому етапі загальної кризи капіталізму перемогла ре­волюція в Монголії. Відбулися прогресивні виступи в Індії, Ко­реї, розпочалася революція в Китаї. Піднесення національно-визвольного руху спостерігалося в Марокко, Сірії, Індонезії, У ряді колоніальних і залежних країн були створені марксист­сько-ленінські партії.

Усі суперечності економіки капіталізму загострились. Поси­лилися її нестійкість і загнивання. Так, у 20-х і 30-х роках по­стійно був великий розрив між можливостями виробничого апа­рату і місткістю капіталістичного ринку. Загострення проблеми ринку призвело до виникнення хронічного недовантаження під­приємств і постійного масового безробіття.

Посилення нестійкості капіталістичної економіки призвело до того, що частішими стали економічні кризи, які мали місце в. 1921—1923, в 1929—1933 і в 1937—1938 pp. Світова економічна криза 1929—1933 pp. була найбільш глибокою і руйнівною в іс­торії капіталізму. В CIIIA промислове виробництво скоротилося на 48%. Капіталістичний світ охопила виняткова за гостротою тривала аграрна криза. Мільйони трудящих, вражені затяжним безробіттям, зубожіли. Надзвичайно загострилися соціальні кон­флікти. Монополістичний капітал Німеччини, Італії і Японії став на шлях фашизму і різкого посилення мілітаризації економіки, підготовки нової імперіалістичної війни за переділ світу.

Поиск по сайту: