|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Проблема ліквідації панування іноземних монополійСистема економічних і політичних заходів, спрямована на обмеження, витіснення і ліквідацію позицій іноземного капіталу, є одним із стержневих напрямів соціально-економічних перетворень, бо вона найбільш безпосередньо пов'язана і з боротьбою за економічну незалежність від імперіалізму, і з розмежуванням соціально-політичних сил у країні, і з її зовнішньополітичною орієнтацією. З того, наскільки глибокі, послідовні й ефективні прийняті в цьому напрямі заходи, можна робити висновок, якою мірою антиімперіалістична тенденція, властива першому етапу національно-визвольної революції, переростає в антикапіталістичну, специфічну для некапіталістичного шляху розвитку. 1 Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 43, с. 209. Найбільш радикальним засобом досягнення цієї мети є націоналізація іноземної монополістичної власності. Викорчовуючи економічну основу впливу іноземного капіталу всередині країни, націоналізація іноземної монополістичної власності зміцнює позиції державного сектора в економіці країн, що розвиваються. Націоналізувавши основні засоби виробництва — командні висоти економічної системи: велику промисловість, електростанції, транспорт і зв'язок, а також банки, держава дістає важливі важелі впливу на весь господарський розвиток. На рубежі 60 — 70-х років багато країн, що розвиваються, почали новий наступ на позиції монополій. Широким фронтом прокотилася хвиля націоналізації іноземної власності, особливо компаній, яким були здані в концесію земля та її надра і які найбільш явно ущемляють національний суверенітет країн, що розвиваються. Проте форми і строки націоналізації іноземної монополістичної власності залежать від конкретних історичних умов розвитку країни і співвідношення класових сил. Тривалий період діяльності іноземного монополістичного капіталу в ряді країн, використання його в точно визначених межах з метою національного розвитку передбачають гострі і різноманітні форми класової боротьби. У зв'язку з цим особливу актуальність набуває питання про умови допуску іноземного монополістичного капіталу, основні методи контролю і обмеження його діяльності. Уряди країн, що розвиваються, мають значні засоби обмеження і контролю за діяльністю іноземного монополістичного капіталу. Це — податкова, митна і валютна політика, видача чи анулювання ліцензій на створення підприємств, умови концесійних угод, які включають, зокрема, обов'язкову підготовку національних кадрів, обмеження вивозу прибутку за кордон тощо. Таким заходам, як націоналізація, іноземний монополістичний капітал чинить опір. Це новий фронт класової й антиімперіалістичної боротьби, який набуває важливого значення. Ефективність контролю над іноземним монополістичним капіталом залежить від соціально-політичної орієнтації урядів відповідних країн, рівня законодавчої і адміністративної діяльності державного апарату, а в кінцевому підсумку — від співвідношення класових сил. Закономірно, що позиції іноземного монополістичного капіталу найбільше розхитані в країнах соціалістичної орієнтації.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |