Гендерна проблематика

Ще одним важливим моментом в системі владних відносин архаїчного соціуму, з нашої точки зору, є діалектика статі, адже весь етнографічний матеріал свідчить про те, що в первісному колективі роль дорослих, соціально активних осіб, суттєво різниться за ознакою статі.

Найґрунтовнішими дослідниками гендерної нерівності в контексті політико-антропологічного аналізу є Н. Гіренко, М. Крадін та Н. Ксенофонтова.

Але перш ніж перейти до розгляду власне проблематики нерівності між чоловіками та жінками у первісному соціумі давайте спробуємо з’ясувати її причини з точки зору політичної антропології.

Так М. Крадін зазначає, що гендерна детермінація була пов’язана з перерозподілом суспільних ролей в традиційних суспільних системах, де чоловіки виконували військові політичні та соціальні функції, а життя жінки обмежувалось сферою родини. При цьому ступінь та форми нерівності варіювалися в різних культурах за рахунок різних чинників: культурних, релігійних, соціальних, економічних тощо.

Але якщо взяти ще глибше, одна з самих очевидних причин криється, на його думку, в довгому періоді дорослішання людини, коли із-за доволі довгого періоду догляду за дитиною жінка ніби випадала з соціального життя, обмежуючись родиною та домашніми справами, тоді як чоловік продовжував відігравати активну соціальну роль, виступав в якості здобувача їжі та матеріального забезпечення родини.

Друга причина пов’язується дослідниками з різною соціальною роллю жінки та чоловіка. Ці уявлення сягають корінням до соціальних норм, що засвоюються з дитинства. Батьки та оточення за рідким виключенням заохочують поведінку, відповідну до статі дитини, й виражають незадоволення, коли поведінка дитини не відповідає статі. Відповідно до найбільш розповсюджених норм чоловік повинен працювати та забезпечувати родину («інструментальна роль»), тоді як жінка має піклуватися про чоловіка та дітей («експресивна роль») [].

Це підтверджує й інша дослідниця Н. Гіренко, яка зазначає, що в примітивному соціумі всі провідні ролі відігравали чоловіки. При цьому функції, які виконували чоловіки, можна поділити на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх належали війни та пошук нових територій, до внутрішніх – так звані політичні функції, як то регламентація, організація та підтримання життєздатності соціуму. Саме тому чоловікам, а не жінкам належала домінуюча роль в суспільстві. Тоді як функції жінок традиційного суспільства зводились до забезпечення відтворення соціуму шляхом народження дітей та підтримання сімейного вогнища. Таким чином, соціальною функцією жінки залишалися дім та діти, а чоловіка - забезпечення життєдіяльності всієї спільноти [44, c. 382].

З ускладненням суспільного устрою внаслідок розвитку людської цивілізації закріпились й імперативи гендерної поведінки, відповідно до яких, чоловік повинен володіти силою та знаннями, виступати в ролі годувальника, брати участь у житті соціуму. Жінка повинна народжувати, ростити дітей та займатися домашнім господарством. Домінування чоловіків підтримується за рахунок процесу соціалізації та посилюється через різноманітні соціальні інститути. Якщо дитина поводить себе невідповідно до своєї статі, дорослі та однолітки здійснюють на нього певний вплив, якщо не сказати тиск. Таким чином, дитина засвоює уявлення, щодо статевої ідентичності та намагається поводити себе відповідно до загальноприйнятих норм.

Це щодо соціальних причин. Тепер звернемося до психофізіологічних, а потім і до світоглядних. По-перше, за твердженнями М. Крадіна, чоловіки більш агресивні, схильні до боротьби за статуси, тоді як жінки менш агресивні, а тому не беруть участі в ієрархічних іграх чоловіків. До того ж, жінки фізично слабкіші за чоловіків, особливо це актуально для кочівників, адже під час переміщень жінки поступалися у витривалості ташвидкості, їх доводилось чекати та захищати від хижаків.

Але окрім соціальних та психофізіологічних існували ще світоглядні чинники. Так, якщо ми звернемося до міфологізованої ідеології африканського архаїчного світу й до морально-етичних норм різноманітних народів цього континенту, ми побачимо, що в них закріплено положення, згідно з якими чоловіче начало проголошувалось більш могутнім за жіноче, а існуючий розподіл праці відводив жінкам другі ролі в суспільному житті. Окрім цього, згідно з народними уявленнями, молода африканка була тісно пов’язана з тою сферою міфічного простору, яку можна назвати негативною, тобто з певними негативними вищими силами або міфічними істотами [44, c. 386].

Важливим, на наш погляд, є той факт, що антропологи зазвичай розрізняють патрилінійну та матрилінійну організації архаїчних соціумів. Основною відмінністю між ними є те, що в патрилінійних групах лінія наслідування влади та лінія родової приналежності проходять через чоловіків, тоді як в матрилінійних групах, напроти, хоча наслідування влади також здійснюється через чоловіків, приналежність до групи здійснюється через жінок. В даному контексті Н. Ксенофонтова наводить приклад африканських народів майомбе, де діти виконують господарські функції в домогосподарстві батька до вступу до шлюбу, а з моменту одруження переходять в свою рідну общину, тобто в ту, з якої була їх мати. При цьому брат матері слідкує за життям племінників і, в разі поганого поводження з ними, забирає їх до себе. Таким чином, первинний осередок у майомбе являв собою «групу синів однієї матері з їх дружинами та дітьми, дорослими синами їх сестер та незаміжніми дівчатами. Головним обличчям такого осередку був старший з братів» [86, c. 417].

Н. Гіренко наводить інший цікавий приклад матрилінійної організації, коли наречений при знайомстві з батьками майбутньої дружини спочатку дарує невеликі подарунки, а потім до ініціації нареченої працює в господарстві її батьків, включаючись в економічне життя її родини і здобуваючи все більше прав на неї. Якщо молоді люди чоловічої статі йдуть на заробітки, вони обов’язково висилають гроші батькам нареченої. Після завершення ініціації дружина переїжджає до домівки чоловіка, де веде все господарство, продукти якого надходять і до домівки її батьків. Після визнання чоловіка повноправним членом сім’ї дружини, чоловік може залишатися зі своєю дружиною та дітьми в общині дружини, або, за бажанням, може повернутися до общини своїх батьків [44, c. 390].

Важливо зазначити, що матрилінійність – визначення кровної спорідненості за материнською лінією, дуже часто плутають з матріархатом, який, на думку багатьох антропологів, є кабінетним міфом вчених ХІ Х ст. Так, в багатьох первинних соціумах існували культи поклоніння жінкам, однак, це не заважало чоловікам домінувати в цих соціумах.

Цікавий приклад гендерної нерівності наводить М. Крадін, який зазначає, що етнографи вказують на дуже багато прикладів експлуатації жінок чоловіками. Найяскравіший з них – австралійські аборигени, у яких під час переходів з одного місця на інше жінка несе на собі весь домашній скарб, тоді як чоловік йде попереду з пустими або з майже пустими руками. Чоловік може нести лише легку зброю, тоді як жінка слідує за ним з п’ятьма великим корзинами, в одній з яких може сидіти дитина. На чоловіка не накладено жодних зобов’язань, він живе у своє задоволення. Зранку йде на полювання, ввечері повертається, іноді з порожніми руками, з’ївши на місці усю здобич. При цьому чоловік мав повне право побити свою дружину і навіть зламати їй декілька пальців, якщо вона, наприклад, відмовлялася вночі йти до лісу за хмизом [84, c. 392].

Подібним чином був організований розподіл праці й у інших кочівників, наприклад, бушменів Калахарі, хадза, монголів тощо. Де чоловіки окрім полювання майже нічого не робили, тоді як жінки робили все: шили одяг та взуття, чинили візки, в’ючили верблюдів тощо.

Можливо саме всі ці чинники призвели до того, що негативне ставленнядо жінки простежується в більшості цивілізацій світу в різні історичні епохи, починаючи від стародавнього світу і до наших днів. Однак, не можна не враховувати і той факт, що подібна точка зору є не єдиною в цих суспільствах. В більшості демократичних країн заходу та деяких країнах пострадянського простору останнім часом домінування чоловіків практично нівелійоване. Жінки мають ті ж соціальні статуси, що й чоловіки, і активно репрезентують себе, зокрема, й у політичній сфері. А в деяких країнах Європи, Азії, Африки та Американського континенту створених чоловічою статтю, існував й досі існує культ жінки.

Поиск по сайту: