Абсолютне погіршення становища робітничого класу

Характеризуючи загальний закон капіталі­стичного нагромадження, К. Маркс вказу­вав, що цей закон зумовлює нагромадження злиденності в міру нагромадження капіталу. І якою б не була заробітна плата робітника, становище його внаслідок об'єктивних законів капіталізму має тенденцію погір­шуватися.

Щоб виявити абсолютне погіршення становища пролетаріату і різні форми його прояву, потрібно в кожному випадку уважно аналізувати конкретну обстановку. "Буржуазні соціологи нама­гаються заперечувати всі форми погіршення становища робіт­ничого класу при капіталізмі на тій підставі, що в окремих країнах спостерігалось деяке підвищення реальної заробітної плати, поліпшення житлових умов певної частини пролетаріату тощо. Проте неприпустимо плутати питання про ті чи інші кон­кретні зміни в становищі певної частини робітників у той чи інший період часу з питанням про закономірності, які визнача­ють становище пролетаріату при капіталізмі в цілому. В. І. Ле­нін у 1899 р. в рецензії на книгу К. Каутського відмічав два явища: а) зростання злиднів як «фізичних злиднів» і б) зрос­тання злиднів «не в фізичному, а в соціальному розумінні*².

¹ Див.: Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 22, с. 211.

² Там же, т. 4, с. 200.

Фізичні злидні означають недоїдання і навіть «справжнє голодування мас населення»¹, погані житлові умови, вкрай обмежені можливості задоволення елементарних потреб в одязі і предметах домашнього вжитку, високу смертність, тобто аб­солютне зубожіння в прямому розумінні цього слова.

¹ Ленін В. І. Повне зібр. творів, т. 4, с. 200.

Найбільш яскраво зубожіння спостерігається в тих країнах капіталістич­ного світу, які тривалий час зазнавали пограбування колонізаторів і лиша­ються об'єктами експлуатації іноземних монополій сьогодні. Так, за даними відомого бразільського дослідника Жозуе де Кастро, 3/5 населення латино­американських країн страждають від хронічного голоду. В цих країнах хати­ни і будинки, що напіврозвалилися, служать житлом для більш як 100 мли. чоловік. Але і в нанбагатших капіталістичних країнах є великі райони, де розміщені галузі індустрії, що занепадають, а кількість безробітних досягає часом 15—20% працездатного населення.

У стані фізичної злиденності перебуває значна частина тру­дового населення, що включає різні категорії робітників, які зазнають дискримінації в оплаті праці за расовою, національ­ною ознакою, за статтю і віком, зайнятих у важких, шкідливих для здоров'я умовах виробництва.

Капіталістичному суспільству властива також зростаюча не­відповідність між рівнем споживання, що підвищується, і рівнем реального споживання життєвих благ робітничим класом, тобто зростання злиденності в соціальному розумінні. Збільшення цієї невідповідності означає, що становище робітників погіршується абсолютно.

У ряді капіталістичних країн після другої світової війни під натиском робітничого класу, якого надихало неухильне зростання життєвого рівня тру­дящих у соціалістичних країнах, підприємці змушені були піти на деяке підвищення заробітної плати. Проте рівень споживання робітників підвищив­ся аж ніяк не відповідно до рівня їхніх потреб. Капіталізм за своєю природою найменше зважає на розміри і зростання потреб робітничого класу. Вій ви­знає за робітником право лише на ті мінімальні потреби, задоволення якиї безумовно необхідне для відтворення робочої сили.

Як було вже сказано в розділі IV, до вартості робочої сили входять історичний і моральний елементи. Це означає, що обсяг предметів споживання, необхідних для нормального відтворення робочої сили, не є незмінною величиною. За останні десятиліття він значно розширився. Потреби суспільства, а отже й робітни­чого класу, визначаються розвитком продуктивних сил. Сучас­ний науково-технічний прогрес покликав до життя нові потреби і галузі виробництва, що задовольняють їх. З'явилися нові види товарів, розширився асортимент предметів споживання, виникла, зокрема, потреба користуватися такими життєвими благами, як радіоприймачі, телевізори, мотоцикли, побутові електроприлади тощо. Заробітна плата робітників якщо й підвищується, то вона в цілому не відповідає величині вартості робочої сили. Часто споживання нових товарів збільшується через зменшення спо­живання інших необхідних предметів.

Надзвичайна напруженість праці вимотує сили робітника, і, щоб відновити їх, йому потрібно значно більше предметів спо­живання. Зокрема, він потребує поліпшення житлових умов і медичного обслуговування, яке в капіталістичних країнах дуже дороге. З технічним прогресом зростають вимоги і до загально­освітнього рівня робітника, для досягнення і підтримання якого робітник повинен нести певні витрати. Підвищується рівень суспільної активності пролетаріату, внаслідок чого робітникові необхідні певні кошти, наприклад для підтримання профспілки, членом якої він є.

Великий вплив на абсолютне погіршення становища трудя­щих мають економічні кризи, коли величезні маси робітників позбавляються роботи, лишаються без засобів для існування, стають безробітними. Капіталісти використовують багатоміль­йонну армію безробітних для того, щоб тримати заробітну плату працюючих на низькому рівні і тим самим ще більше погіршу­вати становище всього робітничого класу.

Таким чином, розвиток капіталізму, з одного боку, спричи­нює зростання потреб, без задоволення яких робоча сила може відтворюватися лише занепадаючи, а з другого боку, зумовлює зростаючу незабезпеченість робітничого класу. Тенденція до погіршення становища робітничого класу — соціально-економіч­ний закон капіталізму.

Погіршенню становища пролетаріату протистоїть його кла­сова боротьба проти буржуазії. Якщо опір робітничого класу капіталістам, які прагнуть підвищити прибутки за рахунок його життєвого рівня, послаблюється, то дія факторів, що зумовлюють погіршення становища пролетаріату, посилюється. Тоді різко збільшується відставання споживання робітничого класу від його потреб і відбувається зубожіння пролетаріату навіть у фі­зичному розумінні. Якщо робітничий клас веде успішну бороть­бу проти буржуазії, дія факторів, що зумовлюють погіршення його становища, слабне, може відбутися певне підвищення жит­тєвого рівня робітників, скорочення розриву між потребами робітничого класу і реальним його споживанням.

Поиск по сайту: