Банкірський кредит. Банки, їхні функції та операції

Обмежений характер комерційного кредиту викликає потребу в розвитку іншого виду кредитних відносин— банкірського кре­диту.

Банкірським кредитом називають кредит, що надається гро­шовими капіталістами і банками функціонуючим капіталістам у вигляді грошових позичок. Він може надаватися у значно більшому обсязі, на триваліші строки, будь-якому капіталістові і для будь-якої мети. Банкірський кредит являє собою рух позичкового капіталу як відособленої частини промислового ка­піталу і властивий більш розвинутим ступеням капіталістичного способу виробництва.

Центрами капіталістичного кредиту є особливі капіталістичні підприємства — банки. Характеризуючи роль банків в епоху вільної конкуренції, В. І. Ленін писав, що вони «перетворюють бездіяльний грошовий капітал у діяльний, тобто такий, що дає прибуток, збирають всі і всякі грошові доходи, віддаючи їх в роз­порядження класу капіталістів»¹.

¹ Ленін В. І. Повн. зібр. творів, т. 27, с. 306.

Акумуляція грошових капіталів і надання їх у позичку — основна функція банків при капіталізмі. Важливою (історично первісною) їхньою функцією є посередництво в платежах. Зосе­реджуючи в себе зберігання грошових капіталів, вони за дору­ченням промислових і торгових капіталістів ведуть їхні розра­хунки з постачальниками і покупцями, здійснюють платежі в державну скарбницю. Своєрідна функція банків, яка набирає дедалі більшого значення, полягає в перетворенні в позичковий рнітал грошових доходів і заощаджень населення, коштів дер-Рнавних, громадських та інших організацій. Ці кошти самі не ф капіталом і призначені для витрачання як купівельний або платіжний засіб. Але вони стають таким, як тільки через посередництво банків потрапляють до рук функціонуючих ка­піталістів і починають використовуватись для одержання при­бутку. Нарешті, банки виконують функцію створення кредитних засобів обігу, знаків вартості, які заміщують реальні гроші В товарообороті і платежах.

Функції банків реалізуються в їхніх операціях, що поділяються на два взаемозумовлені види: пасивні —операції з формування банківських ресур­сів— і активні, пов'язані з розміщенням і використанням цих ресурсів. Бан­ківські ресурси складаються з власних капіталів банків і залучених коштів. Власні капітали утворюють, як правило, лише незначну частину (в США близько 8%) усіх ресурсів, якими розпоряджаються банки. Основну масу їх становлять депозити, або вклади, які належать клієнтам банків. Депозити поділяються на строкові і до запитання. Строкові депозити — це вкладення на заздалегідь встановлений строк, вони можуть бути вилучені з банку тільки через цей строк. Депозити до запитання — це переважно вклади на поточні рахунки, які банк зобов'язаний видавати на першу вимогу вкладника або на його чеки іншим особам.

До активних операцій належать насамперед найрізноманітніші банків­ські позички: вексельні, підтоварні, фондові, бланкові. Найпоширеніша з них — так званий дисконт векселів. Капіталіст, що одержав вексель під час про­дажу товару в кредит, часто прагне перетворити його в гроші ще до настання строку платежу. Банк купує цей вексель за готові гроші, утримуючи із за­значеної на ньому суми дисконтний процент — плату за надану грошову по­зику. Коли настає строк платежу по векселю, банк пред'являє ного до оплати не капіталістові, який одержав у нього позичку, а тому, хто видав вексель. До вексельних належать також позички, що їх видають під заставу векселів. У цих операціях наочно видно, як з комерційного кредиту виникає банкірський кредит і наскільки пов'язані вони між собою. Позички, що видаються під заставу цінних паперів — акцій, облігацій, застав тощо,— а також операції купівлі цих паперів банками називаються фондовими операціями. Підтоварні возички надаються під заставу товарів, які знаходяться на складах, у дорозі, в торговому обороті. В усіх випадках, коли позички не гасяться в строк, ааставлені цінні папери і товарно-матеріальні цінності переходять у власність банків.

Великим капіталістам, платоспроможність яких не викликає сумнівів, банки видають позички без будь-якого забезпечення, або надають так званий бланковий кредит. Треба мати на увазі, що капіталістичні банки, приймаючи Гроші від усіх рерстн населення, надають кредит далеко не всім, а переважно великим, кредитоспроможним капіталістам.

Крім паснвно-активних операцій і розрахунків банки ведуть також торго-вельно-комісійну діяльність: купують і продають золото, обмінюють націо­нальну валюту на іноземну, розміщують позики, продають акції та обліга­ції тощо.

Функціонування банків при капіталізмі, як і промислових або торговельних підприємств, підпорядковано одній меті — одержанню прибутку. Процент, який сплачують банки по вкла­дах, вони встановлюють на рівні, нижчому від позичкового про­цента, тобто того процента, який вони одержують самі за надані позики. Різниця між сумою одержаних і виплачених процентів становить валовий прибуток банків. До нього входять доходи банків і від різних інших операцій. Прибуток банку є однією з перетворених форм додаткової вартості, що створюється найманою працею в процесі матеріального виробництва. З цьо­го випливає, що банкіри нарівні з промисловими і торгови­ми капіталістами беруть участь в експлуатації робітничого класу.

Частину валового прибутку банк затрачає на покриття своїх витрат (виплату заробітної плати банківським службовцям, ут­римання приміщень, канцелярські витрати, рекламу тощо), а друга його частина є чистим прибутком банків. Відношення чи­стого прибутку до власного капіталу банків називають нормою банківського прибутку. В умовах вільної конкуренції вона при­близно дорівнювала середній нормі прибутку. Тепер (див. розділ XII) роль банків у капіталістичній економіці істотно змінилася і найбільші з них привласнюють високі монопольні надпри­бутки.

Залежно від характеру виконуваних функцій і операцій ка­піталістичні банки поділяють на три основні типи: емісійні, ко­мерційні і спеціалізовані.

Центрами кредитної системи в кожній країні є емісійні бан­ки, яким держава надає монопольне право на випуск (емісію) банкнот. Вони кредитують інші банки і в цьому розумінні є банками банків.

Комерційні банки кредитують промислові, торговельні та інші підприємства переважно за рахунок грошових капіталів, які вони залучають у вигляді вкладів, здійснюють розрахунки між капіталістами, а також фондові, комісійні і валютні опе­рації.

До спеціалізованих належать банки, які здійснюють пере­важно які-небудь певні види фінансово-кредитних операцій. Так, інвестиційні банки фінансують і довгостроково кредитують капі­тальні вкладення; іпотечні банки надають позики під заставу нерухомості (земельних ділянок, будівель); експортно-імпортні банки спеціалізуються на кредитуванні зовнішньої торгівлі і розрахунках з іноземними контрагентами.

Крім банків, до складу капіталістичної кредитної системи входять ощадні каси, які мобілізують тимчасово вільні кошти населення, і кредитні кооперативи, що об'єднують в основному дрібних товаровиробників і організовують кредитування їх на засадах взаємодопомоги.

Поиск по сайту: