Наукові абстракції в дослідженні відтворення

Відтворення суспільного капіталу досить складна проблема. Щоб виявити головні його закономірності, К. Маркс абстрагував­ся від тих явищ, які, не впливаючи істотно на зміст процесів, ускладнюють їхнє розуміння.

По-перше, К. Маркс припустив, що всі підприємства одно­часно починають і до кінця року завершують виробничий цикл; що весь створений протягом року суспільний продукт лежить на складах у вигляді готової продукції, призначеної як для особи­стого, так і для виробничого споживання.

По-друге, К. Маркс абстрагувався від дрібнотоварного ви­робництва (від наявності так званих третіх осіб), інших некапі-талістичних суспільно-економічних укладів і класів, що стоять за ними. Він розглядав «чистий» капіталізм, тобто суспільство, яке складається з двох класів — найманих робітників і капіта­лістів. Така абстракція цілком правомірна, оскільки в буржуаз­ному суспільстві панують і переважають саме капіталістичні форми господарства.

По-третє, К. Маркс абстрагувався від зовнішньої торгівлі, бо залучення її до аналізу відтворення не допомагає з'ясуванню проблеми.

По-четверте, він припустив, що вартість вироблюваних това­рів не змінюється, що вони продаються і купуються за вартістю, а ціна не відхиляється від вартості.

По-п'яте, К. Маркс допустив, що вся вартість основного ка­піталу переноситься на новий продукт у межах даного року.

По-шосте, для всіх років, протягом яких аналізується відтво­рення, норму додаткової вартості було взято незмінною (m'=100%).

По-сьоме, незмінною передбачалась і органічна будова капі­талу, тобто співвідношення між с і v.

По-восьме, дуже істотним у методології К. Маркса є абстра­гування від ролі грошей і грошового обігу в ході відтворення. Показуючи, що гроші є необхідною умовою відтворення, К. Маркс не досліджує безпосереднього грошового обігу, «оскіль­ки гроші самі по собі не становлять елемента дійсного відтво­рення».1

¹ Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 24, с. 510.

Застосувавши наукову абстракцію, К. Маркс розглянув про­цес реалізації суспільного продукту при простому і розширено­му відтворенні. Він показав це на відповідних цифрових схемах, які ілюструють його теоретичне дослідження.

Буржуазні економісти і ревізіоністи намагалися довести, що схеми К. Маркса свідчать про гармонійність і пропорційність капіталістичного відтворення. Проте схеми простого і розшире­ного відтворення ілюструють лише ідеальну можливість реалі­зації суспільного продукту. Насправді він реалізується, постій­но відхиляючись від цих ідеальних умов. «...Ця відповідність,— пояснював В. І. Ленін,— постійно порушується в капіталістич­ному суспільстві внаслідок відособленості окремих виробників, що працюють на невідомий ринок» 1.

¹ Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. З, с. 54.

Поиск по сайту: