Монополії і закон середньої норми прибутку

У період вільної конкуренції дія закону се­редньої норми прибутку не означала вста­новлення в кожний певний момент однако­вої для всіх галузей норми прибутку. При пануванні монополій розрив між нормами прибутку різних мо­нополістичних об'єднань стає досить значним і тривалим.

Різні перешкоди для переміщення капіталу, що їх створюють монополії, не усувають його міжгалузевого переміщення. Пану­вання монополій діє на міграцію капіталу суперечливо: з одного боку, воно створює різні перешкоди для переміщення капіталу, а з другого — нові стимули і форми його переміщення з галузі в галузь.

Величина капіталізованого прибутку монополій настільки зростає, що дає їм змогу вкладати його в різні галузі виробни­цтва. Якщо монополії, які панують у певній галузі виробництва, використовують свою могутність, щоб перешкоджати проникнен­ню в сферу їхніх інтересів сторонніх фірм, то інші монополії можуть бути не менш могутніми, щоб подолати перешкоди і вві­рватися в галузь з високою нормою прибутку. Міграція капіталу із галузей, де одержують порівняно низьку норму прибутку, в галузь з високою нормою прибутку визначається постійною го­нитвою монополій за вищу норму прибутку.

Виникають нові форми міграції капіталу. Могутні монополі­стичні компанії нерідко відкривають підприємства по виробни­цтву необхідної їм сировини. Так, у США автомобільна компанія «Форд» побудувала власні сталеплавильні підприємства і тим самим проникла в іншу галузь виробництва. Формою переміщен­ня капіталу є злиття фірм, які діяли раніше відокремлено в різ­них галузях виробництва. При кожному такому злитті структура продукції, що її випускають підприємства об'єднаних фірм, зви­чайно змінюється і якась частина сукупного капіталу цих фірм переміщується з однієї галузі в іншу. Однією з форм перемі­щення капіталу є диверсифікація виробництва, яка означає, зо­крема, що найбільші монополії дедалі більше розширюють коло товарів, котрі випускають, споруджуючи нові спеціалізовані під­приємства і включаючи у сферу свого контролю вже наявні в ін­ших галузях подібні підприємства. Таким чином, норма при­бутку і при пануванні монополій вирівнюється.

Як було вже з'ясовано, купка могутніх монополістичних ком­паній захоплює левову частку загальної суми капіталістичного прибутку. Прибуток, який дістається безлічі немонополістичних підприємств, менший від суми додаткової вартості, створюваної на цих підприємствах.

Одноосібні підприємства, дрібні і середні акціонерні компа­нії змушені пристосовуватися до диктату монополій. Ускладнив їхню діяльність і сучасний науково-технічний прогрес, оскільки для істотного оновлення устаткування потрібні значні капітало­вкладення, що ставить дрібні і середні підприємства в залежність від банків, які кредитують їх.

Ці обставини ускладнюють міграцію капіталу в немонополі-стичному секторі. Проте капітал тут переміщується вільніше, ніж у монополістичному секторі. Тому й міжгалузеві норми при­бутку вирівнюються в цьому секторі порівняно без перешкод. Сума загального капіталістичного прибутку, яка припадає на немонополістичні підприємства, розподіляється між їхніми влас­никами в основному пропорційно величині капіталів. Але об'єк­том розподілу є та частина додаткової вартості, яка лишається після відрахування частини, захопленої монополістичним капі­талом. Середня норма прибутку в немонополістичному секторі істотно нижча від норми прибутку в монополістичному секторі капіталістичної економіки.

Поиск по сайту: