Третій етап загальної кризи капіталізму

З другої половини 50-х років розпочався тре­тій етап загальної кризи капіталізму, який триває й нині. Перехід до нього зумовлений дальшою зміною співвідношення сил між світовим соціалізмом і світовим капіталізмом на користь соціа­лізму. Зміцніли економічні позиції світової системи соціалізму у світовому економічному змаганні з капіталізмом. Водночас далі поглибилися внутрішні економічні й соціальні суперечності ка­піталізму.

Нині основні риси загальної кризи капіталізму мають такі конкретні прояви.

По-перше, світова система соціалізму перетворюється у вирі­шальний фактор розвитку людства.

Країни світової соціалістичної системи успішно будують со­ціалізм. В економічному змаганні з капіталізмом соціалізм ви­явив себе як найдинамічніша економічна система в світі. Країни соціалістичної співдружності йдуть разом, допомагаючи одна одній, об'єднуючи зусилля, знання, ресурси для найшвидшого руху вперед. В СРСР збудовано розвинуте соціалістичне су­спільство; деякі з соціалістичних країн приступили до будівни­цтва розвинутого соціалізму.

По-друге, настав крах колоніальної системи імперіалізму. Він поширився на Африканський континент і країни Латинської Америки. Характерною особливістю національно-визвольного руху в сучасній історичній обстановці стала боротьба колишніх коло­ній за ліквідацію панування іноземного монополістичного капі­талу, за ліквідацію економічної відсталості. Деякі країни стали на некапіталістичний шлях розвитку.

По-третє, виявилися нові риси в розвитку сучасного імперіа­лізму, що намагається пристосуватися до умов боротьби двох суспільних систем, до вимог науково-технічної революції. Най-характернішою з них стало посилення розвитку державно-моно-полістичного кдпіталізму, що призвело не тільки до загострення всіх попередніх суперечностей, а й до появи нових. «Це — насам­перед суперечність між незвичайними можливостями, що їх відкриває науково-технічна революція, і перешкодами, які капіта­лізм висуває на шляху їх використання в інтересах всього су­спільства, спрямовуючи більшу частину відкриттів науки і вели-иезні матеріальні ресурси на воєнні цілі, марнуючи національні багатства. Це — суперечність між суспільним характером сучас­ного виробництва і державно-монополістичним характером його регулювання. Це — не тільки зростання суперечності між пра­цею і капіталом, але й поглиблення антагонізму між інтересами величезної більшості нації і фінансовою олігархією» ¹. Розвиток державно-монополістичного капіталізму не запобіг посиленню нестійкості економіки, криз надвиробництва і валютно-фінансо­вої системи імперіалізму.

Економічна криза, яка почалася в 1974—1975 pp. і яку можна порівняти за своєю силою тільки з кризою початку 30-х років, не тільки вразила всі основні центри світового капіталістичного господарства, а й переплелася з кризовими явищами в усіх сфе­рах життя капіталістичного суспільства. Усе це свідчить про те, що процес дальшого поглиблення загальної кризи капіталізму триває.

$ 3. Перетворення соціалізму у вирішальний фактор розвитку людства.

Мирне співіснування держав зрізними соціальними системами

Внаслідок того, що від капіталізму відійшли ряд країн Євро-м і Азії, перемогла соціалістична революція на Кубі, соціалі­стична система розширилася і нині охоплює більше ніж 26%' території і становить майже третину населення світу. На капіта­лістичні країни в Європі припадає 35% території і близько 52%' населення, в Азії — 36% території і 55% населення світу. Ка­піталізм втратив величезні природні ресурси. Монополістичний капітал уже не може використати країни, які відійшли від капі­талістичної системи світового господарства, як ринки збуту то-рарів по монопольних цінах і як сфери застосування капіталу для одержання найвищого прибутку.

Сфера економічної експансії імперіалістичних держав істот­но скоротилася. Швидкими темпами зростає промислове вироб­ництво в країнах світової соціалістичної системи. Збільшується Пастка СРСР та інших соціалістичних країн у світовому експорті машин та іншого устаткування. Соціалістичні країни виступа­ють на світовому ринку не тільки постачальниками, а й покуп­цями ряду товарів. Усе це сковує монополістичний диктат цін на світовому ринку.

¹ Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партії. Документи і матеріали, с. 268.

Поиск по сайту: