Критика буржуазних теорій грошей

Не розкривши справжньої природи товару і вартості, буржуазні економісти не змогли зрозуміти і суті грошей. Ще на ранніх ста­діях розвитку капіталізму виникла так звана металева теорія грошей, яку підтримують ряд буржуазних економістів і тепер. Згідно з цією теорією, золото і срібло за своєю природою, внаслідок природних властивостей є грішми. Але, як відомо, приро­да не створює грошей. Ті або інші предмети стають грішми лише тоді, коли суспільні відносини породжують необхідність грошей. Золото перетворюється в гроші і відіграє роль загального екві­валента тільки за певних суспільних умов.

Класики буржуазної політичної економії хоч і встановили, що гроші —це товар, але не змогли зрозуміти суті суспільних відносин, які вони містять. Не зрозумівши подвійного характеру праці, яка виробляє товар, вони не змогли викрити суперечно­стей товарного виробництва. Тому буржуазні економісти роз­глядали гроші як технічний засіб обміну. Проте гроші виража­ють певні суспільні відносини між людьми і аж ніяк не є техніч­ним засобом обігу. Грошовий обіг не технічний, а суспільний процес. Звичайно, гроші є товаром, але товаром особливим, який виконує особливу суспільну функцію. Отже, зрозуміти суть гро­шей можна лише тоді, коли буде викрита природа загального еквівалента, його необхідність.

Досить популярна серед буржуазних теоретиків й інша тео­рія грошей — номіналістична, яка також виникла ще при заро­дженні капіталізму. її представники трактують гроші як номі­нальну лічильну одиницю, позбавлену будь-якого матеріального змісту. Прихильники номіналістичної теорії грошей твердять, що гроші — це лише умовний знак, який не має внутрішньої варто­сті, це просто лічильна одиниця. Номіналістичну теорію грошей ще за її появи наприкінці XVII ст. використовували для обгрун­тування різних маніпуляцій держави з метою зменшити вартість грошової одиниці. Тепер її представники намагаються довести, ніби паперовогрошовий обіг в умовах капіталізму цілком може замінити золотий обіг грошей і тим самим обгрунтувати надмір­ну емісію грошей. Номіналісти твердять, що гроші — це творін­ня державної влади і що їхня вартість цілком визначається дер­жавою. Вони бачать лише зовнішні форми, в яких проявляються гроші, плутають масштаб цін з мірою вартості. Держава може встановлювати будь-який масштаб цін, зважаючи на те, яка кількість металу береться за грошову одиницю. Але вона не може визначати вартість грошового товару. Грошовий обіг, зви­чайно, можуть обслуговувати і паперові гроші, самі вони вартості не мають. За ідеальними лічильними грішми приховані реальні гроші.

Однією з найбільш поширених буржуазних теорій грошей є кількісна теорія грошей, за якою вартість грошей визначається кількістю їх в обігу. Прихильники цієї теорії твердять, що това­ри входять в обіг без цін, а гроші — без вартості, що ціна повністю утворюється тільки в процесі обігу. Маса грошей просто обміню­ється на масу товарів. Насправді гроші, грошовий товар, як і всі товари, мають самостійну вартість, яка утворюється ще до про­цесу обігу, в процесі виробництва. Більше того, вартість кожно­го товару вимірюється в грошах ще до процесу обігу. Отже, гроші виконують свою функцію міри вартості ще до безпосеред­нього акту купівлі-продажу.

Кількість повноцінних грошей, які перебувають в обігу, за­лежить від вартості грошового товару і від факторів, які лежать поза грошовим обігом. Під час обігу повноцінних грошей зайві гроші перетворюються в скарби, а коли зростає потреба б них, вони знову надходять із скарбів в обіг. Ціни товарів у цьому разі не коливаються залежно від кількості засобів обігу, бо кіль­кість засобів обігу завжди відповідає потребі в них.

Така ж неправильна й кількісна теорія грошей щодо паперо-вогрошового обігу, бо вартість, зазначена на паперових грошах, визначається тим, в якому співвідношенні знаходяться вони з кількістю золотих грошей, необхідних для обігу. Під час паперо-вогрошового обігу золото, як і раніше, виконує функцію міри вартості.

Поиск по сайту: