Класовий і партійний характер політичної економії

Політична економія як наука виникла разом з виникненням капіталістичного способу виробництва. В умовах, коли буржуазія тільки йшла до влади, в період боротьби її проти феодалізму і в перший період її панування буржуазні ідеологи створили деякі елементи наукової політичної економії. Класики буржуазної по­літичної економії, розглядаючи капіталістичні відносини, певною мірою торкалися їхньої суті. Вони «нащупували і нащупали ці­лий ряд «природних законів» капіталізму, не розуміючи його ми­нущого характеру, не бачачи класової боротьби всередині його» ².

¹ Ленін В. І. Повн. зібр. творів, т. 4, с. 38.

² Там же, с. 41.

Вихід робітничого класу на арену самостійної класової бо­ротьби по-новому поставив основні питання економічних відно­син. Було спростовано головне положення буржуазної політич­ної економії про вічність капіталістичних відносин. Боротьба робітничого класу довела неминучість загибелі капіталізму і тор­жества соціалізму. Тому буржуазія була зацікавлена в такій еко­номічній науці, яка сприяла б збереженню і зміцненню її пану­вання.

На зміну класичній буржуазній політичній економії прийшла вульгарна буржуазна політична економія, що втілювала в собі «теоретичні» вимоги і уявлення класу капіталістів. «Віднині мова йшла вже не про те,— писав К. Маркс,— правильна чи неправильна та або інша теорема, а про те, корисна вона для капіталу чи шкідлива, зручна чи незручна, узгоджується з поліцейськими міркуваннями чи ні. Безкорисливе дослідження поступається місцем перед сутичками найманих писак, безсторонні наукові до­сліди заміняються упередженою, догідливою апологетикою».1 У цьому виявляються класовість і партійність сучасної буржуаз­ної політичної економії.

¹ Маркс К, Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 19#

Політична економія вивчає питання, які безпосередньо пов'я­зані з матеріальними інтересами класів. Тому буржуазна полі­тична економія заінтересована в тому, щоб відстояти капіталі­стичну систему світового господарства, яка вже йде до загибелі, і всіляко очорнити світ соціалізму. Та, прагнучи захищати лад, що віджив, буржуазні економісти намагаються приховати свою класову позицію під маскою надкласового підходу до економіч­них процесів і явищ.

Партійність марксистсько-ленінської політичної економії по­лягає в тому, що, відкриваючи об'єктивні економічні закони роз­витку суспільства, вона обґрунтовує революційну боротьбу робіт­ничого класу проти капіталізму, за побудову комунізму. Револю­ційність марксистсько-ленінської політичної економії нерозривно пов'язана з її науковістю. Політична економія — одна із складо­вих частин марксизму-леніиізму. Науковий характер політичної економії може забезпечити лише марксистсько-ленінська партія робітничого класу. Звичайно, буржуазні вчені дають немало цін­ного з окремих конкретних економічних питань. Проте, коли справа доходить до основних теоретичних узагальнень, не можна вірити, як говорив В. І. Ленін, жодному слову буржуазних еко­номістів. Очоливши боротьбу за суспільний прогрес, робітничий клас виявив глибоку заінтересованість у дійсно науковому роз­витку політичної економії, в пізнанні економічних законів су­спільного розвитку для досягнення успіхів у боротьбі за повален­ня панування капіталу.

Марксистсько-ленінська політична економія об'єктивна тому, що вона відображує дійсність, справжні закономірності розвит­ку суспільства. Наукова об'єктивність політичної економії робіт­ничого класу збігається з її класовістю і партійністю, оскільки вона відповідає цілям, що стоять перед пролетаріатом, усіма трудящими як об'єктивна необхідність. Робітничий клас, тру­дящі маси заінтересовані в дальшому розвитку економічної тео­рії.

Марксистсько-ленінська політична економія не приховує сво­го класового, партійного характеру. Вона відверто стоїть на по­зиціях робітничого класу, який очолив прогресивні сили суспіль­ства в боротьбі за здійснення історично об'єктивної необхідності знищення капіталізму і побудови соціалізму. Тому марксистсько-леиінська політична економія є єдино науковою політичною економією, яка освітлює шлях усьому людству до вершин справж­нього прогресу.

Основоположниками політичної економії робітничого класу є К. Маркс і Ф. Енгельс. На новий ступінь розвитку підняв її В. І. Ленін. Він дослідив капіталізм на його найвищій і останній стадії розвитку і заклав основи політичної економії соціалізму, В результаті було створено політичну економію, яку ще Ф. Ен­гельс назвав політичною економією в широкому розумінні слова. Нині наукову політичну економію творчо розвивають Комуні­стична партія Радянського Союзу, марксистсько-ленінські ко­муністичні і робітничі партії інших країн.

Твори класиків марксизму-ленінізму, документи КПРС та ін­ших марксистсько-ленінських партій, а також їхніх міжнародних нарад містять справді науковий аналіз боротьби трудящих мас, керованих робітничим класом, боротьби за перемогу і утворення суспільства вільних трудівників, за забезпечення руху до кому­нізму.

Поиск по сайту: