Проблема нагромадження

Країни, що розвиваються, економічної неза­лежності від імперіалізму можуть досягти лише в міру подолання економічної відста­лості, для чого необхідно значно підвищити темпи зростання національного виробництва і рішуче змінити його структуру.

Зростання національного виробництва затримується зростаючою заборгованістю країн, що визволилися, імперіалістичним дер­жавам.

Загальний обсяг зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються, на кінець 1978 р. становив близько 350 млрд. дол., з них 300 млрд. припадає на країни, які не добувають нафту. Багато з них витрачають на погашення бор­гів і виплату процентів 30—50% валютних надходжень від експорту.

Хоча загальні темпи зростання виробництва в країнах, що розвиваються, збільшилися порівняно з періодом колоніального гноблення, їх поки що не досить для подолання економічної від­сталості.

Темпи загальноекономічного зростання країн, що розвиваю­ться, в цілому трохи перевищували показники розвинутих капі­талістичних країн і мали тенденцію до збільшення. Проте цього результату було досягнуто переважно за рахунок найбільш роз­винутих регіонів нафтодобувних країн Близького Сходу.

На умовах економічного розвитку молодих держав дуже по­значається «демографічний вибух», тобто швидке зростання чи­сельності населення, досягнуте внаслідок різкого скорочення смертності при збереженні народжуваності на попередньому високому рівні. У 1977 р. населення країн, що розвиваються, становило близько 2 млрд. чоловік, на 2000 р. воно досягне, за «середнім» прогнозом ООН, 3,8 млрд. і становитиме понад 60%' населення планети. При середньорічному прирості валового на­ціонального продукту приблизно в 5% у 1950—1970 pp. близько половини його витрачалося тільки на підтримання життя. Крім того, зростання населення потребує створення нових робочих місць, розширення системи освіти, соціального обслуговування тощо. Через це прискорення темпів зростання виробництва — особливо в ключових галузях — життєво необхідне.

Підвищення темпів зростання виробництва і зміна економіч­ної структури господарства значною мірою залежать від нагро­мадження. І абсолютної величини нагромадження, і норми його в країнах, що розвиваються, все ще не досить для потреб еконо­мічного розвитку.

Зростання норми і маси нагромадження в країнах, що розви­ваються, має досить жорсткі границі: воно обмежене скромним обсягом валового виробництва і дуже низьким рівнем споживан­ня більшості населення. У докапіталістичних економічних укла­дах нагромадження, як правило, взагалі незначне. Водночас у зв'язку з високим темпом приросту населення дедалі більшу ча­стину національного доходу треба виділяти для підтримання хо­ча б вже досягнутого життєвого рівня.

Проблема нагромадження — насамперед соціальна пробле­ма; в тому, як її намагаються розв'язати різні країни, чітко про­являється класова позиція їхніх урядів: нагромадження може здійснюватися як за рахунок обмеження споживання народу, так і за рахунок обмеження або конфіскації доходів парази­тичних груп; воно може здійснюватись на основі безперешкод­ного допуску іноземного монополістичного капіталу або на основі економічних і адміністративних заходів, які підпорядко­вують його діяльність загальнонаціональній меті. На почат­кових станах розвитку важливу роль може відіграти перерозпо­діл вже наявних ресурсів. Але головне полягає в створенні умов, які забезпечують стійке і високе зростання національного ви­робництва і прибутку.

Поиск по сайту: