Почасова форма заробітної плати

Робоча сила завжди продається на певний період часу. Тому тією перетвореною фор­мою, в якій безпосередньо виражається вар­тість робочої сили, є почасова заробітна плата. Вона може бути погодинною, поденною, потижневою і помісячною.

Для обчислення почасової заробітної плати треба визначити одиницю вимірювання ціни праці. Такою одиницею, як показав К. Маркс, є ціна робочої години, виходячи з якої обчислюється заробітна плата за будь-яку кількість годин праці. Ціна години праці визначається як частка від ділення ціни денної праці, тоб­то насправді денної вартості робочої сили, на число годин робо­чого дня. Якщо денна вартість робочої сили дорівнює 6 дол., а тривалість робочого дня становить 8 годин, то ціна денної праці, як було показано вище, становитиме 6 дол., а ціна робочої години —0,75 дол. (6:8). Припустимо, що необхідний робочий час при цьому дорівнює 4 гадинам і додатковий — відповідно також 4 годинам. Оскільки протягом необхідного робочого часу відтворюється денна вартість робочої сили, що дорівнює в нашо­му прикладі 6 дол., вартість, створювана робітником за кожну годину праці протягом необхідного часу, становитиме 1,5 дол. (6:4). Проте робітник працює з однаковою інтенсивністю і про­дуктивністю протягом усього робочого дня. Тому він створює вартість, яка дорівнює 1,5 дол., протягом кожної години всього робочого дня. Але капіталіст оплачує кожну годину праці від­повідно до її ціни в розмірі 0,75 дол. Різницю в 0,75 дол., яку створює робітник протягом кожної години робочого дня, капі­таліст привласнює безплатно як додаткову вартість. Уся вар­тість, створена найманим трудівником протягом 8-годинного ро­бочого дня, при цьому дорівнюватиме 12 дол. (1,5x8), з яких 6 дол. будуть повернені робітникові у формі заробітної плати для відшкодування вартості його робочої сили, а решту — 6 дол. ка­піталіст привласнює як додаткову вартість. Таким чином, ціна години праці фактично менша за вартість, створену кожною го­диною праці робітника, в стільки разів, у скільки необхідний ро­бочий час менший від усього робочого часу. Це означає, що про­тягом кожної години праці робітник дає капіталісту певну кіль­кість додаткової вартості. При цьому, чим менша ціна праці, тим, за інших однакових умов, вища маса і норма додаткової вар­тості, тобто тим вищий ступінь експлуатації.

При почасовій формі заробітної плати капіталіст має можли­вість, знижуючи ціну праці, спонукати робітника до збільшення часу праці. Він може також збільшувати час праці без відпо­відного підвищення заробітної плати і тим самим знижувати ціну праці. І в тому і в іншому випадку він збільшує вилучувану з праці робітника додаткову вартість. Застосовуються й інші способи посилення експлуатації робітників при почасовій оплаті. Капіталіст може, не подовжуючи робочого дня, примушувати робітника працювати з підвищеною інтенсивністю. Цього, звичайно, досягають збільшенням швидкості машин, конвейєра, ритму потокової лінії та іншими методами. Підсилення інтен­сивності праці при незмінному робочому дні, як було вже по­казано у розділі IV, рівносильне подовженню робочого дня. Із зростанням інтенсивності праці робочий день попередньої три­валості фактично вміщує в собі більшу кількість годин праці. Так, 8-годинний робочий день «підвищеної інтенсивності праці може втілювати в собі фактично 10 годин праці колишньої ін­тенсивності. Це призводить до зростання вартості і відповідно ціни робочої сили, оскільки тепер для відновлення життєвих сил, витрачених робітником у процесі інтенсивнішої праці, йому по­трібно більше продуктів і кращої якості, ніж раніше. Тим часом ціна праці цього робітника, номінально лишаючись незмінною, з підвищенням інтенсивності праці фактично спадає. У нашому прикладі ціна праці становитиме вже не 0,75 дол. за годину, а 0,6 дол. (6: 10), оскільки тепер вона є результатом ділення попередньої ціни денної праці на фактично подовжений робочий день (10 годин).

Зниження ціни праці збільшенням її інтенсивності при не­змінній (а іноді дещо підвищеній) поденній або потижневій оплаті — один з найбільш поширених методів посиленая екс­плуатації робітників, які застосовують у капіталістичних країнах в сучасних умовах.

Тепер у промислово розвинутих капіталістичних країнах пра­цю робітників оплачують на основі фіксованих погодинних ста­вок ціни праці, що дає змогу посилювати експлуатацію робіт­ників. Справа в тому, що значна частина трудящих у капіталі­стичних країнах належить до категорії частково безробітних. Вони забезпечені роботою протягом неповного робочого дня або неповного робочого тижня. При цьому капіталісти, оплачуючи працю частково зайнятих робітників лише за фактично відпра­цьовані ними протягом робочого дня або робочого тижня годи­ни, добувають з їхньої праці додаткову вартість, не доводячи їхню заробітну плату до такого рівня, який забезпечив би їм можливість нормально відтворювати робочу силу.

Почасова форма заробітної плати зазнає дальшого перевті­лення. Перетвореною її формою є відрядна заробітна плата.

Поиск по сайту: