Умови виникнення позичкового капіталу

Позичковий капітал виступає у формі грошо­вого капіталу, що приносить процент. Капі­талом, що приносить процент, як відомо, був і лихварський капітал. Проте між позичковим і лихварським капіталом є істотні відмінності.

Лихварський капітал виник ще в період розкладу первіснообщинного ладу. В докапіталістичних формаціях лихварські позики позичальники вико­ристовували звичайно не як капітал, а як гроші — як платіжні або купівельні кошти. Рабовласники і феодали зверталися за позичками до лихварів для купівлі предметів розкоші, для будівництва палаців, влаштування бенкетів тощо. Дрібні товаровиробники змушені були користуватися послугами лих­варів, щоб прогодувати сім'ю, заплатити податки або ренту землевласнику. Користуючись нуждою селян і ремісників, а також марнотратністю рабо­власників і феодалів, лихварі встановлювали високий процент за надану по­зичку, який поглинав не тільки весь додатковий продукт, a ft частину необ­хідного продукту безпосередніх виробників матеріальних благ. Рівень процента на лихварський капітал часто досягав 50, 100 і більше процентів річних. Лихварство, обплутуючи борговою кабалою господарства позичальників, при­зводило їх до занепаду і розорення, гальмувало розвиток продуктивних сил рабовласницького і феодального способів виробництва.

Позичковий капітал є категорією, притаманною тільки ка­піталізму. Основними позичальниками при капіталізмі висту­пають функціонуючі капіталісти — промисловці, торговці, великі фермери, які використовують одержані в позичку гроші як капітал для експлуатації найманої праці заради одержання прибутку. За цих умов рівень позичкового процента не може бути вищий від середньої норми прибутку, а повинен, як правило, становити лише її частину. Якби процент поглинав увесь прибуток функціонуючого капіталіста, тоді не було б рації кори­стуватися позичкою.

Тому капіталізм у період свого становлення, зіткнувшись з відсталістю кредитних відносин, які гальмували його розвиток, розпочав уперту боротьбу проти лихварства, за зниження по­зичкового процента. Ця боротьба увінчалася успіхом лише тоді, коли буржуазія створила свої власні джерела формування ка­піталу, який можна було давати в позичку за прийнятий для буржуазії процент. Такими джерелами стали насамперед тимча­сово вільні грошові капітали промислових і торгових капіталі­стів, капітали рантьє—грошових капіталістів, а також доходи та заощадження інших класів і соціальних груп буржуазного суспільства. Ці кошти, акумульовані банками і ощадними каса­ми, утворюють значний позичковий капітал, що дедалі більше зростає.

Останнім часом пожвавлюються і лихварські форми експлуа­тації на новій, імперіалістичній основі. Великі капіталісти і конт­рольовані ними банки тепер вже не борються проти лихвар­ства, як це було на світанку капіталізму, навпаки, користуються його методами для закабалення народів держав, що розвиваю­ться, а також для пограбування трудящих своїх країн через іпотечний і споживчий кредит. Проте загалом в усьому сучас­ному капіталістичному господарстві визначальною формою ка­піталу, що приносить процент, є позичковий капітал.

Поиск по сайту: