Суть державно-монополістичного капіталізму

В. І. Ленін встановив, що буржуазне су­спільство розвивалося від капіталізму віль­ної конкуренції до імперіалізму, від моно­полій до державно-монополістичного капіталізму. Державно-монополістичний капіталізм — це монополістичний капіталізм, для якого характерне поєднання сили капіталістичних монополій з силою держави.

Вчення про державно-монополістичний капіталізм створив В. І. Ленін. Йому належить і науковий термін — «державно-монополістичний капіталізм». Вже в праці «Імперіалізм, як най-вища стадія капіталізму» він розкриває існування державних монополій і показує їхню роль та значення в економіці буржу­азного суспільства. У наступних працях В. І. Ленін аналізує процес переростання монополістичного капіталізму в державно-моиополістичний.

Вчення В. І. Леніна про державно-монополістичний капіта­лізм дістало дальший розвиток у матеріалах і документах Кому­ністичної партії Радянського Союзу і міжнародного комуністич­ного руху.

Державно-монополістичний капіталізм виник як розвиток внутрішніх закономірностей капіталізму на його останній, імпе­ріалістичній стадії. Це пов'язано з крайнім загостренням супе­речностей між суспільним характером виробництва і приватно­капіталістичною формою привласнення. Сила монополій поєд­нується з силою держави для того, щоб зберегти і зміцнити капіталістичний лад, збільшити прибутки монополістичної бур­жуазії, з метою боротьби проти світової системи соціалізму, при­душення революційного робітничого і національно-визвольного руху, здійснення агресивної зовнішньої політики.

Капіталістичному способу виробництва властива антагоні­стична форма усуспільнення виробництва і праці на основі кон­центрації виробництва і централізації капіталу. Таким чином, власність на вирішальні засоби виробництва зосереджується в руках невеликої групи капіталістів. Цей процес досягає високого ступеня на базі приватних і державних монополій. Він набуває повнішого вираження при державно-монополістичному капіта­лізмі. Сучасні основні центри світового капіталістичного госпо­дарства характеризуються високорозвинутою державно-монопо­лістичною економікою. Розширене капіталістичне відтворення, забезпечення дедалі більшого прибутку монополій неможливе без втручання буржуазної держави в економіку. У зв'язку з цим змінилися взаємовідносини держави і приватного монополістич­ного капіталу.

Нині буржуазна держава являє собою могутню економічну силу. Вона концентрує величезні господарські ресурси і органи управління економікою.

Ленінське положення про злиття сили монополій з силою дер­жави в один механізм розкриаае політико-економічний зміст зближення монополій і держави. Монополії використовують бур­жуазну державу для втручання в процес капіталістичного відтво­рення, для посилення своєї економічної і політичної могутності.

Буржуазна держава є організацією панівного класу капіталі­стів. І цим визначається характер взаємовідносин монополістич­ного капіталу і буржуазної держави, яка захищає спільні інте­реси монополістичної буржуазії.

Зростання державно-монополістичного капіталізму характе­ризується посиленням особистої унії високопоставлених чиновників буржуазної держави з магнатами фінансового капіталу. Ця унія здійснюється в різних формах: урядові чиновники посідають важливі посади в монополіях, представники монополій працю­ють на керівних посадах у державному апараті. Безпосередня участь представників монополістичних об'єднань у державних органах —одна з характерних рис державно-монополістичного капіталізму.

Монополії впливають на буржуазну державу і її політику та­кож через інші канали, зокрема через союзи монополістів, які об'єднують представників монополій як у рамках однієї галузі або ряду галузей, так і в загальнонаціональному масштабі. Очо­люють об'єднання монополістів найбільш крупні представники монополістичного капіталу, які є одночасно керівниками різних урядових комітетів, членами уряду. Більш або менш важливі уря­дові рішення приймаються, як правило, тільки після розгляду і схвалення їх у цих організаціях монополістів. Поряд з таким злиттям держави і монополій в єдиний механізм, що діє в інте­ресах усього монополістичного капіталу, виникає залежність окремих приватномонополістичних груп від економічних ресурсів і політики держави.

Взаємовідносинам державних і приватних підприємств вла­стиве те, що приватні і державні монополії дедалі більше пере­плітаються; і ті й другі є окремими ланками господарської ма­шини державно-монополістичного капіталізму.

Злиття буржуазної держави і монополій, що дедалі посилює­ться, зростаюче втручання держави в економіку в інтересах усьо­го монополістичного капіталу, поява нових форм переплетення держави і монополій — це переростання монополістичного капі­талізму в державно-монополістичний капіталізм.

Перша світова війна поклала початок переростанню монополістичного капіталізму в державно-монополістичний, створенню воєнного варіанта його механізму. В цей час посилився процес концентрації фінансового капіталу, зросла роль державних монополій. Втручання держави в економіку ставало дедалі частішим явищем.

Світова економічна криза 1929—1933 pp. сприяла дальшому розвитку державно-монополістичного капіталізму. Треба було пустити в хід фінансові й економічні ресурси держави, щоб таким чином виручити приватні банки, промислові концерни, залізничні компанії, яким загрожував крах. У США виник сновий курс» —спроба посиленням втручання держави в економіку вивести американський капітал з економічної кризи. У гітлерівській Німеч­чині у зв'язку з підготовкою до війни посилилося втручання держави в еко­номіку для її мілітаризації. Прискореними темпами зростав державно-моно-полістичний капіталізм, що включав у себе, а одного боку, контроль держави вад економікою, примусове картелювання, а з другого — надання керівникам підприємств прерогатив державної влади.

У період другої світової війни розвиток державно-монополістичного капі­талізму досяг нового ступеня. Він проявився в зростанні державних капітало­вкладень у промисловість, у будівництві воєнних підприємств за рахунок держави, в урядових позиках для субсидування монополій, у податкових пільгах монополіям, у різних формах економічного контролю з боку держав­них органів для забезпечення випуску воєнної продукції, розвитку державного ринку. Державний апарат ще більше переплівся з монополістичними групами буржуазії. Створилася складна, розгалужена система державного регулювання економіки. Після другої світової війни розвиток державно-монополістич­ного капіталізму прискорився.

У сучасних умовах боротьби двох суспільних систем, розгор­нутої науково-технічної революції і загострення суперечностей капіталізму відбувається дальший розвиток державно-монополі­стичного капіталізму. «Все ширше використовуються такі підо­йми, як стимулювання державою монополістичної концентрації виробництва і капіталу, перерозподіл нею все більшої частки національного доходу, надання монополіям воєнних замовлень, урядове фінансування програм розвитку промисловості і науко­вих досліджень, складання програм економічного розвитку, в масштабі країни, політика імперіалістичної інтеграції, нові форми вивозу капіталу» ¹.

Отже, суть державно-монополістичного капіталізму полягав в поєднанні сили буржуазної держави з силою монополій в єди­ний механізм для забезпечення монополістичному капіталу дедалі зростаючого прибутку, придушення робітничого і демокра­тичного рухів, національно-визвольної боротьби пригноблених народів, для економічної, політичної та ідеологічної боротьби проти світової соціалістичної системи, здійснення агресивної зо­внішньої політики. Така єдино наукова, марксистська оцінка.

Поиск по сайту: