Мирне співіснування — об'єктивна необхідність сучасності

Соціалістична держава з перших років сво­го виникнення проводить політику мирного співіснування держав з різним соціальним ладом. Величезну роль в утвердженні цієї політики відіграла Програма миру, виробле­на XXIV з'їздом КПРС. Вона дістала активну підтримку всіх прогресивних сил миру, XXV з'їзд КПРС, відмітивши успішне перетворення в життя Про­грами миру, висунув нові завдання, які становлять її дальший економічний розвиток, і ще раз підкреслив, що «головним у на­шій політиці щодо капіталістичних держав була і лишається бо­ротьба за утвердження принципів мирного співіснування, за міцний мир, за послаблення, а в перспективі і усунення небез­пеки виникнення нової світової війни» 1

¹ Матеріали XXV з'їзду КПРС, с. 18.

Реакційні буржуазні діячі твердять, що розрядка міжнарод­ної напруженості вигідна тільки соціалістичним країнам. На­справді розрядка вигідна всьому людству. Перед людством у результаті науково-технічної революції, дальшого зростання між­народного поділу праці, розвитку суспільного, інтернаціонального характеру виробництва виник цілий ряд глобальних проблем, розв'язання яких потребує міжнародного співробітництва наро­дів. Це насамперед проблеми відвернення нової світової війни, жодолання відсталості країн, що розвиваються, ліквідації голоду в світі, неграмотності, проблеми захисту навколишнього середо-\вища, освоєння і використання нових джерел енергії, запобігання Стихійним силам, профілактики і лікування найбільш небезпеч­них хвороб, перебудування міжнародних економічних відносин £а демократичній основі. Необхідною умовою такого міжнарод­ного співробітництва є утвердження в міжнародних відносинах принципів мирного співіснування держав, що належать до різних соціальних систем.

Взаємовигідні економічні, науково-технічні і культурні зв'яз­ки між соціалістичними і капіталістичними країнами допомага­ють створювати матеріальну основу міцного миру. Дедалі пов­ніше утвердження принципів мирного співіснування «створює сприятливі передумови для повної незалежності і самостійного розвитку країн, сприяє боротьбі народів за економічний і со­ціальний прогрес» ¹.

Безглуздими є твердження, ніби соціалістичний світ, прово­дячи політику мирного співіснування держав з різним соціаль­ним ладом, зацікавлений у війні як засобі підштовхування рево­люції, її експорту в капіталістичні країни. В. І. Ленін писав з цього приводу: «Така «теорія» йшла б у цілковитий розрив з марксизмом, який завжди заперечував «підштовхування» рево­люцій, що розвиваються в міру назрівання гостроти класових суперечностей, які породжують революції»².

Мирне співіснування не означає послаблення ідеологічної бо­ротьби проти імперіалізму. Ця боротьба ведеться безкомпро­місно.

Принцип мирного співіснування держав з різним соціальним ладом перетворився на реальну силу міжнародного розвитку І все більше стає нормою у взаємовідносинах між країнами капі­талізму і країнами соціалізму. «Це результат зміни співвідно­шення сил у світі — і насамперед зростання могутності і міжна­родного авторитету Радянської країни, всієї соціалістичної спів­дружності. Це також результат успіхів, здобутих міжнародним робітничим рухом і силами національного визволення. Це, на­решті, результат розуміння нових реальностей певною частиною правлячих кіл капіталістичного світу»³.

¹ За мир, безпеку, співробітництво і соціальний прогрес у Європі. До під­сумків Конференції комуністичних і робітничих партій Європи. Берлін, 29— ЗО червня 1976 року. К., Політвидав України, 1976, с. 30—31.

* Ленін В. І. Гїовн. зібр. творів, т. 35, с. 385.

* Брежнєв Л. І. Ленінським курсом, т. 6, с. 574.

Поиск по сайту: