|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Критика буржуазних теорій соціальних наслідків нагромадженняАнглійський економіст Дж. Кейис твердив, що безробіття є наслідком недостатності платоспроможного попиту на товари і надзвичайно високої заробітної плати. Недостатність платоспроможного попиту він пояснював схильністю людей робити заощадження і слабкими стимулами до капіталовкладень. Тому, щоб забезпечити повну зайнятість, за Кейнсом, потрібно подолати схильність людей до заощаджень, забезпечити високий рівень капіталовкладень, для чого робітникам слід відмовитися від вимог «надмірно високої» заробітної плати. Насправді, як було показано, причинами безробіття при капіталізмі є не ті чи інші схильності людей, а капіталістичний спосіб виробництва і, зокрема, дія закону нагромадження капіталу. В умовах науково-технічної революції проблема безробіття почала набирати загрозливого для капіталізму характеру. Кейн-сіанська теорія «зайнятості» вже стала недостатньою для захисту капіталізму. Частина буржуазних економістів повернулася до старої теорії «компенсації», яку проповідували вульгарні економісти XIX ст. Американський вчений Д. Діболд та інші економісти модернізували цю теорію, використавши дані про зростання зайнятості в сфері торгівлі і послуг, і поставили її на службу буржуазної пропаганди. Але неспростовні дані про зростання безробіття доводять всю марність спроб буржуазної пропаганди прикрасити капіталізм. Безробіття залишається лихом робітничого класу в усіх капіталістичних країнах. 1 Маркс К-, Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 717—718, Панівні кола в капіталістичних країнах намагаються переконати робітників у тому, що робітники, так само як і капіталісти, заінтересовані в розширенні виробництва, в підвищенні продуктивності праці, а отже, і в нагромадженні капіталу. Але нагромадженню капіталу перешкоджає зростання заробітної плати, твердять буржуазні економісти, повторюючи своїх попередників, яких викрив ще К. Маркс. Проте статистичні дані переконливо свідчать про те, що продуктивність праці і прибутки капіталістів зростають значно швидше, ніж номінальна заробітна плата. А зростання цін на предмети першої необхідності, що особливо посилилося останніми роками, і безперервне зростання податків на доходи трудящих зводять нанівець збільшення заробітної плати. Марксистсько-ленінська теорія нагромадження капіталу дає змогу довести неспроможність будь-якої апологетичної теорії про спільність інтересів капіталістів і робітників, незалежно від того, чи то теорія «соціального партнерства», де капіталіста і робітника зображують як рівних партнерів із спільними економічними інтересами, чи то теорія «людських відносин», за якою всі люди — брати, які роблять один для одного лише добро. Реальна дійсність у капіталістичних країнах доводить з незаперечною силою, що класові інтереси робітників і капіталістів полярно протилежні, що все більше поглиблюється антагонізм між ними і посилюється їхня непримиренність.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |