Розвиток форми вартості. Проста, одинична, або випадкова, форма вартості

Розвиток форми вартості вперше дослідив К. Маркс. Узагальнивши величезний істо­ричний матеріал, він показав, що обмін то­варів на ранній стадії розвитку мав випад­ковий характер. Цій стадії обміну відпові­дала проста, одинична, або випадкова, форма вартості. Що вона собою являла?

В умовах первіснообщинного ладу кожна община виробляла все необхідне їй для власного споживання своїми силами. Про­дукти праці між общинами обмінювались лише у виняткових ви­падках. Вартість окремих товарів тільки випадково виражалася в якому-небудь іншому товарі. Тому проста, одинична, або випад­кова, форма вартості є найелементарнішою формою вартості. Наприклад, власник кам'яної сокири міняє її на вівцю:

1 сокира = 1 вівці

У цій рівності один товар (сокира) виражає свою вартість в іншому товарі (вівці). Другий товар (вівця) є вираженням вар­тості першого товару (сокири), матеріалом для вираження його вартості. Товар, який виражає свою вартість в іншому товарі, перебуває у відносній формі вартості. Товар, який виражає вар­тість іншого товару, перебуває в еквівалентній формі вартості, є його еквівалентом.

Відносна й еквівалентна форми вартості нерозривно пов'язані одна з одною і є протилежними сторонами того самого виражен­ня вартості. При цьому відносна форма вартості відіграє актив­ну роль, а еквівалентна — пасивну, бо товар-еквівалент призна­чений для вираження вартості іншого товару. Відносна форма вартості насамперед виражає якісну однорідність обмінюваних товарів, те, що вони продукти загальнолюдської праці. У нашому прикладі обмін сокири на вівцю означає, що виробник сокира і скотар затратили на виробництво відповідних продуктів працю-, і ця обставина дає змогу прирівнювати зазначені товари-едмьяо одного. Але товаровиробники в процесі обміну повинні зважати й на кількість затраченої ними праці. Ніхто не обміняє продукт» створений за 10 годин, на продукт, який можна зробити протягом 5 годин *. Отже, відносна форма вартості має кількісну визна­ченість.

* Ф. Енгельс писав: «...середньовічному селянинові було досить точно ві­домо, скільки робочого часу треба на виготовлення предметів, одержуваних ним в обмін. Сільський коваль І стельмах працювали на його очах, так само як і кравець або швець;..» (Маркс К* Енгельс Ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 433).

Розглядаючи еквівалентну форму вартості, треба враховува­ти такі її особливості. Споживна вартість товару-еквівалента ви­ражає вартість іншого товару. Якщо сокира прирівнюється до вівці, це означає, що вартість сокири дістає своє вираження че­рез іншу споживну вартість — вівцю, тобто через товар, який відіграє роль еквівалента. Вівця може бути еквівалентом тому, що вона є іншою споживною вартістю, ніж сокира. У цьому обмі­ні товарів споживна вартість — вівця, будучи еквівалентом, свід­чить, що сокира є носієм вартості. Отже, вартість одного товару може бути виражена лише в споживній вартості іншого товару. На стадії випадкового обміну роль еквівалента не закріплюється за яким-небудь одним товаром. Цю роль випадково виконують різні товари.

Вже аналіз простої форми вартості, характерної для випад­кового обміну, показує, що зв'язок між різними власниками, ві­докремленими виробниками проявляється тільки в процесі обмі­ну, їхня праця не може бути виражена інакше як через прирів­нювання одного товару до іншого. Конкретна праця в процесі обміну стає формою прояву абстрактної праці. У нашому при­кладі конкретна праця скотаря є засобом вираження загально­людської абстрактної праці.

Праця виробника сокири і праця скотаря є працею приват­них виробників, відокремлених власників. Проте в процесі обмі­ну продукт приватної праці скотаря відіграв роль еквівалента, тобто виступив безпосередньо як продукт суспільної праці. Оскільки обмін здійснився, остільки приватна праця скотаря «ствердила», що на виробництво сокири затрачено суспільну пра­цю. Отже, приватна праця в процесі обміну виступає як втілення суспільної праці.

Таким чином, внутрішні суперечності, втілені в товарі і пра­ці, яка виробляє товар, в процесі обміну знаходять своє зовнішнє вираження. У цьому процесі дві різні властивості товару і праці, яка його виробляє, ніби відокремлюються одна від одної і розмі­щуються на різних полюсах. Товар у відносній формі вартості виступає як споживна вартість, продукт конкретної, приватної праці, а товар, що відіграє роль еквівалента,— як вираз вартості, абстрактної праці, втілення суспільної праці.

Поиск по сайту: