Відносна додаткова вартість у сучасних умовах

В умовах монополістичного капіталізму норма додаткової вартості значно підвищи­лася. Протягом XX ст. вона зросла в 2—3 рази. Оскільки робочий день за цей період в цілому дещо скоротився, очевидно, що в системі методів зба­гачення буржуазії дедалі більшу роль відіграє виробництво від­носної додаткової вартості.

У сучасних умовах відносну додаткову вартість, як і раніше, одержують, скорочуючи частку необхідного і збільшуючи частку додаткового часу в загальній тривалості робочого дня.

Науково-технічну революцію в країнах розвинутого капіта­лізму монополістична буржуазія використовує для посилення екс­плуатації пролетаріату.

Кожне широке технічне переоснащення підприємств прино­сить відповідній монополістичній корпорації нову масу надлиш­кової додаткової вартості. Кінець кінцем сукупний суспільний капітал одержує відносну додаткову вартість. Оскільки левова частка цього капіталу належить монополіям, то саме вони й при­власнюють основну масу відносної додаткової вартості.

Цей процес відбувається в специфічно суперечливій формі. Є фактори, що впливають на вартість робочої сили не тільки в бік її зниження, а й у бік її підвищення. До останніх належать: а) зростання потреб робітничого класу, яке зумовлюється зреш­тою розвитком продуктивних сил і супроводиться розширенням кола продуктів, що їх звичайно споживають робітники. Ці зміни відбуваються завдяки успіхам боротьби пролетаріату проти ка­піталістів. Успіхи боротьби вирішальною мірою зумовлені існу­ванням соціалістичних країн; б) інтенсифікація праці, в резуль­таті якої потрібно більше засобів існування для відновлення робочої сили; в) зростання середнього рівня кваліфікації робіт­ників, пов'язане із застосуванням у виробництві найновішої тех­ніки. Проте притаманна капіталізму тенденція до зростання від­носної додаткової вартості зберігається і в сучасних умовах.

Величезні розміри нагромадженого капіталу і сучасна науко­во-технічна революція дають монополіям небачені раніше мож­ливості для впровадження нової техніки у виробництво. Традиційні стимули, що спонукають капіталістів взагалі, монополії особливо, застосовувати нову техніку, а саме гонитва за надлиш­ковою додатковою вартістю і конкуренція, зберегли своє зна­чення. З'явилися й нові фактори, які змушують монополістичний капітал оновлювати техніку виробництва. Це насамперед еконо­мічне змагання між соціалістичною і капіталістичною системами. Намагаючись відстояти свої позиції в цьому змаганні, монопо­лістична держава стимулюючими заходами заінтересовує при­ватні монополії впроваджувати нову техніку. Водночас моно­польні ціни, обмежена місткість внутрішнього ринку, недованта­ження підприємств та інші такі моменти, створювані самою при­родою монополій, визначають неповне застосування сучасних досягнень науки і техніки в капіталістичному виробництві. Хоча монополістичні підприємства технічно переоснащуються з вели­ким розмахом, розрив між потенціальним рівнем техніки і рів­нем її реального застосування на капіталістичних підприємствах тепер ще більший, ніж на початку цього століття і перед другою світовою війною. Величезну кількість патентів монополії три­мають під спудом і не реалізують, побоюючись знецінення основ­ного капіталу і зниження монопольних цін.

Оскільки поглиблюються суперечності, що заважають вико­ристовувати повною мірою найновіші досягнення науки і тех­ніки для одержання відносної додаткової вартості, капіталісти намагаються підвищувати норму додаткової вартості, всіляко по­силюючи напруженість праці робітників.

Поиск по сайту: