Період переважно привласнення готових продуктів природи

Початковий стан продуктивних сил первіс­ного суспільства характеризується примітив­но виготовленими знаряддями праці. Обтеса­ний камінь був знаряддям праці універсаль­ного призначення. Із застосуванням кам'я­них знарядь починається людська праця. Первісні люди, через погану озброєність в боротьбі їх з навколишньою природою, не могли існувати і працювати поза колективом. Праця, пов'язана із спільним збиранням готових продуктів природи і полюванням, відбувалася на відносно невеликій «кормовій» ділянці в межах незначних за кількістю, відносно відокремлених кровнородинних груп. Це була проста кооперація без поділу праці за статтю і в ком. У таких умовах праця кожного члена колективу виступала як безпосередньо суспільна праця.

З розвитком привласнюючого господарства, під впливом зро­стаючих потреб, кам'яні знаряддя праці постійно, хоч і повільно, удосконалювалися. Водночас відбувався процес розвитку голов­ної продуктивної сили — людини. В процесі трудової діяльності розвивалися рука та інші її органи, збільшувалися маса і об'єм мозку.

Поступово нагромаджувався виробничий досвід, ускладнюва­лася виробнича діяльність, що привели до виникнення природ­ного поділу праці за статтю і в певних межах — віком. Жінки зосереджувалися на збиранні, чоловіки — на полюванні. Стари­ки були охоронцями нагромадженого колективного виробничого досвіду. Займалися вони й виготовленням знарядь праці. При­родний статевовіковий поділ праці посилив кооперацію й підви­щив продуктивність праці первісного колективу. Відбувалася поступова диференціація та спеціалізація знарядь праці, присто­сування їх до окремих трудових операцій. У цьому періоді люди навчилися виготовляти складові знаряддя праці (камінь і дерево, дерево і кістки), винайшли лук і стрілу, які розширили мож­ливості полювання.

Величезне значення в розвитку продуктивних сил періоду при­власнюючого господарства мало освоєння первісною людиною вогню. Коли це відбулося, точно невідомо, але вже 400—500 ти­сяч років тому вогонь в природному вигляді широко застосову­вався. Підтримування вогню було тоді справою жінок. Добувати вогонь за допомогою тертя люди навчилися лише в період відтво­рюючого господарства. Добування вогню відкрило грандіозні перспективи в розвитку виробництва і є одним з найбільших від­криттів людства аж до наших днів.

Визначальною формою виробничих відносин у первісному сус­пільстві виступали відносини колективної (стадної, общинної) власності на землю та на готові продукти природи, тобто на кор­мову площу і на предмети природи, які споживають люди і які служать їм для виготовлення знарядь праці. Кам'яні і дерев'яні знаряддя пристосовували до фізичних можливостей того або ін­шого індивіду. При цьому вони перетворювалися фактично в осо­бисту власність, але використовувалися в спільній праці і тільки в спільних інтересах колективу. У суспільстві не було антагоні­стичних суперечностей. Колективна власність і колективна праця були тоді єдино можливою формою розвитку продуктивних сил.

Буржуазні економісти і ревізіоністи заперечують первісність колективної власності і ототожнюють особисту власність у пер­вісному суспільстві з приватною власністю або вважають, що осо­биста власність породила приватну. Проте наукова історія і ет­нографія довели, що економічною основою в усіх первісних на­родів виступає не приватна, а колективна власність, що особиста власність трансформувалася в приватну в період розкладу пер­віснообщинного ладу, коли з'явилася приватна власність на ос­новні засоби виробництва.

Добуті готові продукти природи були спільною власністю і надходили в загальний розподіл, який мав у своїй основі зрів­няльний характер. Обміну продуктами всередині груп і між гру­пами не було. Твердження буржуазних економістів, що обмін продуктами існував з самого початку, не відповідає історичній дійсності.

В цих умовах первісні люди «...знали заздалегідь, на що мо­жуть розраховувати при своєму способі добування засобів до життя. Цей спосіб повинен був забезпечити засоби до існуван­ня— то мізерні, то більш достатні... Виробництво велося в най-вужчих рамках, але продукт був цілком у розпорядженні вироб­ників» ¹. Таким чином, як виробництво, так і розподіл здійс­нювалися на основі примітивного регулювання і виключали в суспільстві будь-які антагонізми.

¹ Маркс /(., Енгельс Ф. Твори, т. 21, с. 108.

Об'єктивною метою первісного виробництва було задоволен­ня життєво необхідних потреб усіх членів групи. На цій основі здійснювалися, хоч і повільно, природне розширення виробни­цтва і відтворення життя первісного людського стада, що виявлялося в підвищенні продуктивності праці, збільшенні насе­лення і відбрунькуванні нових груп, які освоюють нові кормові площі.

Як підсумок економічне життя в цей період характеризува­лося такими основними рисами: 1) спільною власністю первісно­го колективу на засоби виробництва і територію проживання; 2) колективною малопродуктивною працею, спрямованою на присвоєння готових продуктів природи; 3) зрівняльним розподі­лом засобів існування. Ці риси й визначають зміст основного економічного закону первісного суспільства: в умовах дуже низь­кого рівня продуктивних сил і панування~общинної власності ви­робництво об'єктивно підпорядковується забезпеченню потреб усіх членів общини на основі зрівняльного розподілу колективно добутих продуктів, потрібних для збереження життєздатності кожного члена колективу.

У цьому законі полягає І провідна неантагоністична супереч­ність первісного суспільства, яка є джерелом розвитку первісної економіки. Це — суперечність між життєво необхідними потре­бами первісних людей і низьким рівнем розвитку продуктивних сил. Вона зумовила розвиток продуктивних сил суспільства і привела до нового типу господарства — господарства від­творюючого, а також до переходу від первісного людського стада до родової общини.

Поиск по сайту: