Нестійкість капіталістичної економіки

Поряд з періодичними кризами надвироб­ництва є ряд інших об'єктивних процесів, що розхитують економіку капіталізму в період його загальної кризи. На XXV з'їз­ді КПРС у доповіді Л. І. Брежнєва відзначалось, що «різке скорочення виробництва і зростання безробіття в більшості ка­піталістичних країн переплелися з такими серйозними потря­сіннями світового капіталістичного господарства, як валютна, енергетична, сировинна кризи. Особливої гостроти кризовим про­цесам надала інфляція»².

¹ Ленін В. І. Повн. зібр. творів, т. 33, с. 64.

² Матеріали XXV з'їзду КПРС, с. 31.

У сучасних умовах нестійкість капіталістичної економіки особливо наочно проявляється в розладі грошового обігу, інфля­ції, нестійкості платіжних балансів, валют. Зростання панування монополій, посилення зрошування монополій з державою, нерів­номірність економічного розвитку призвели до кризи золотого стандарту і глибокого розладу грошового обігу капіталістичних країн. При золотому обігу або при паперових грошах, розмінних на золото, будь-яке підвищення цін, якщо воно не було зумовлене зростанням суспільних витрат виробництва, з часом при­зводило до зворотного результату — зниження цін і встановлен­ня правильних пропорцій між товарним і грошовим обігом. Із зростанням капіталістичних монополій дедалі більшу частину товарної продукції почали реалізовувати по монопольних цінах. Намагання тривалого суміщення системи монопольних цін з гро­шовим обігом, що грунтується на золоті, виявилося неспромож­ним. В результаті — глибоке потрясіння грошової системи капі­талізму і крах золотого стандарту. Це сталося в 30-х роках XX ст.

Виник новий тип грошового обігу, який більшою мірою від­повідав системі монопольних цін. Для нього характерні відмова від вільного розміну паперових грошей на золото в межах певної країни (це право з обмеженнями було збережено лише за іно­земними громадянами й організаціями), визначення випуску паперових грошей потребою держави, а не величиною золотого забезпечення. Золотий запас перетворився тільки в резерв світо­вих грошей. Щоб підтримати таку систему у відносній рівновазі, потрібно було запровадити захисні імпортні мита, організувати демпінг товарів.

Цей процес триває й досі. Так, за першу половину 1979 р. загальна сума коштів обороту зростала швидше, ніж валовий внутрішній продукт: у США в 2 рази, а в країнах ЄЕТ в 3—4 рази. Це призвело до дальшого зростання споживчих і оптових цін, до нового підвищення вартості життя.

Погіршенню платіжного балансу сприяє й зростання держав­них витрат. Зростання воєнних витрат спричинює безпосереднє збільшення валютних видатків даної країни за рубежем і по­слаблення її платіжного балансу. Держава сприяє збільшенню попиту на внутрішньому ринку і імпорту сировини, палива та інших товарів. Збільшення імпорту аж ніяк не компенсується експортом, особливо коли зростають воєнні витрати.

Такими є причини постійної нестійкості платіжних балансів капіталістичних країн і нинішньої надзвичайно гострої міжна­родної валютної кризи.

Конкретні фактори, що спричинили значне загострення між­народної валютної кризи, такі. Після другої світової війни, ко­ристуючись своєю гегемонією в капіталістичному світі, США нав'язали іншим капіталістичним країнам паперовий долар як валюту для міжнародних розрахунків нарівні з золотом. У них був великий золотий запас (наприкінці 1949 р. більш ніж 70% запасів золота капіталістичного світу), і вони забезпечували розмін на золото тих доларів, які пред'являли іноземні банки. США використовували особливе становище своєї валюти в капі­талістичному світі і оплачували доларами свої капіталовкладен­ня в інших країнах й витрати, пов'язані з агресивною політикою.

В результаті вибухнула доларова інфляція. За межами США нагромадилася велика маса знецінених доларів. В цих умовах найбільші капіталістичні банки припинили обмін паперових до­ларів на золото. США змушені були офіційно провести деваль­вацію і підвищити ціну золота в доларах. Долар був девальво­ваний. Офіційну «ціну» золота було підвищено з 35 до 42,2 дол. за унцію. У наш час «ціна» золота на капіталістичних ринках зросла приблизно до 400 дол. за унцію. Долар і далі знеціню­ється, а держателі доларів зазнають величезних втрат. Великі втрати мають насамперед країни, що розвиваються, валютні ре­зерви яких зберігаються головним чином у доларах. Але основ­ний тягар валютної кризи ліг на трудящі маси.

Сучасний інфляційний процес живиться з двох джерел. З од­ного боку, підвищення монопольних цін викликає потребу в зро­станні грошового обороту; випуску нових паперових грошей заднім числом закріплює підвищення цін. З другого боку, зро­стаючі державні витрати, переважно на воєнні цілі, викли­кають збільшення кількості паперових грошей, які надходять в оборот, що дає змогу монополіям порівняно легко підвищу­вати ціни.

У наш час інфляція в капіталістичному світі набула величез­них розмірів і стала абсолютно «некерованою». Проте якщо ра­ніше інфляція розвивалась в основному в періоди воєн і після­воєнної розрухи, то тепер вона розвивається на всіх фазах капі­талістичного укладу і навіть у його кризовій фазі. Інфляція набула міжнародного характеру.

Здійснення провідними імперіалістичними державами спіль­них державно-монополістичних заходів, спрямованих на врегу­лювання валютної сфери, не дає позитивних результатів і зреш­тою веде до поглиблення економічних, соціальних і політичних антагонізмів.

Великі ускладнення в капіталістичній економіці спричинила енергетична криза. її головна причина в самій суті капіталістич­ного способу виробництва, у неможливості в умовах капіталізму цілеспрямовано і в загальнонаціональному масштабі збалансу­вати використання в інтересах усього суспільства енергетичних та інших сировинних ресурсів. Енергетична криза не тільки згуб­но позначається на економіці, а й зачіпає також політичні від­носини розвинутих капіталістичних країн та їхні відносини з країнами, що розвиваються.

Що ж до нафтових монополій, то вони за цих умов казково збагачуються. Стримуючи в корисливих цілях розробку власних природних ресурсів, грабуючи країни, гікі розвиваються, вони штучно створюють дефіцит нафтових продуктів, роздувають на них ціни.

Ця тактика монополістичного капіталу не нова в історії капі­талізму. На неї вказував свого часу В. І. Ленін у статті «Про нафтовий голод» (квітень 1913 p.). 1

¹ Див.: Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 23, с. 31.

Стихійне і хижацьке використання капіталізмом природних ресурсів і грунту, забруднення навколишнього середовища, на­самперед води й повітря, поставили під загрозу можливість від­новлення природних факторів економічного розвитку. Перед люд­ством виникла проблема екологічної кризи. Монополістичний капітал прагне розв'язати цю проблему капіталістичними мето­дами.

Нечуване переплетення всіляких кризових явищ, які вразили капіталістичну економіку останніми роками, свідчить про те, що в економіці сучасного капіталізму відбулися якісні зміни, які вказують на дальше поглиблення загальної кризи капіталізму.

Конференція комуністичних і робітничих партій Європи в Берліні в 1976 р. прийшла до висновку, що «економічна і соці­альна структура капіталістичного суспільства вступає в дедалі більшу суперечність з потребами трудящих і народних мас, а також з вимогами соціального прогресу і демократичного та політичного розвитку» ¹.

¹ За мир, безпеку, співробітництво і соціальний прогрес у Європі. До під­сумків Конференції комуністичних і робітничих партій Європи. Берлін, 2У—• ЗО червня 1976 року, с. 29.

Поиск по сайту: