Економічна роль держави в країнах, що розвиваються

Забезпечення високих темпів економічного зростання, зміна галузевої структури, інду­стріалізація, проведення радикальних аграр­них реформ, винайдення коштів для нагро­мадження, обмеження і ліквідація експлуатації з боку інозем­ного капіталу, переборення несприятливих тенденцій світового капіталістичного господарства, підвищення матеріального і куль­турного рівня життя народу — такі найважливіші завдання, об'єктивно поставлені ходом історії перед країнами, що розви­ваються. Усі ці проблеми доводиться розв'язувати комплексно, в складній і суперечливій соціально-економічній обстановці. Най­важливішу роль у розв'язанні цих завдань повинна відіграти держава.

Найбільш широкі перспективи народам цих країн відкриває держава, яка додержується соціалістичної орієнтації. Вона ви­никає в результаті антиімперіалістичної, антифеодальної, демо­кратичної революції. її економічною основою є такі виробничі відносини, які можуть розвинутись у соціалістичні. Соціальну основу такої держави становить її демократичний блок, що вклю­чає ті верстви населення, які заінтересовані у зміцненні націо­нальної незалежності, в глибоких соціальних перетвореннях. Ке­рівна роль в політичній системі держави соціалістичної орієнта­ції належить революційно-демократичним силам.

Вплив держави на економічні процеси тим повніший і ефек­тивніший, чим далі вона еволюціонує в бік вираження інтересів трудящої більшості нації. Економіка цих країн взагалі не може розвиватися стихійно; держава, яка послідовно проводить анти­імперіалістичну політику і прогресивні соціально-економічні пере­творення, відіграє вирішальну роль в їхньому становленні і роз­витку. У країнах, що визволилися від колоніального гноблення, має місце систематична активна участь держави в процесі роз­ширеного відтворення національних продуктивних сил.

Антиімперіалістичний прогресивний розвиток визволених від колоніального гніту країн, поступальний рух по некапіталістич­ному шляху передбачає розширення втручання держави в еко­номіку. Перетворення відсталої економіки, рішучий наступ на позиції іноземних монополій та імперіалістичних держав, ство­рення сучасної промисловості не може здійснити національний приватний капітал, який для цього дуже малий. Про це свідчить приклад ряду країн, що розвиваються.

Державний сектор утворюється і розвивається залежно від соціальної природи держави різними шляхами: конфіскація влас­ності колишньої колоніальної адміністрації, націоналізація іно­земного і місцевого капіталу, розширене відтворення в рамках самого державного сектора, нагромадження ресурсів через дер­жавний бюджет.

У країнах, що визволилися, питома вага державного сектора в економіці підвищується. Питома вага держсектора в економіці різних країн істотно різняться. Його частка у виробництві на­ціонального доходу коливається від кількох процентів у найбільш економічно відсталих країнах до 10—20% у більшості країн капіталістичної орієнтації і 30—50% —у країнах соціалістичної орієнтації. Особливо велика роль державного сектора у форму­ванні джерел нагромадження, від якого вирішальною мірою за­лежать темпи і модернізація виробництва: його частка в багатьох країнах досягає 50% і більше, у деяких — 75%. Найзагальнішою тенденцією в розвитку держсектора більшості країн, що визво­лились, є поступове підвищення його питомої ваги у виробни­цтві, зайнятості і в капіталовкладеннях, особливо у провідних галузях.

Прогресивне значення державного сектора полягає в тому, що він є відносно вищим ступенем суспільного характеру виробни­цтва і дає можливість здійснювати ряд заходів з контролю над економікою на противагу приватногосподарській стихії. Держава в країнах соціалістичної орієнтації спирається на державний і кооперативний уклади і відповідні їм форми суспільної (загаль­нонаціональної) власності. Державний сектор в економіці вклю­чає в різних країнах банки, великі інфраструктури} об'єкти, зе­мельні угіддя, підприємства добувної і обробної промисловості, зовнішньоторговельні компанії і т. п. Завдяки цьому державний сектор у країнах, де до влади приходить блок революційних сил, може відіграти вирішальну роль у розвитку економіки некапіта-лістичним шляхом. Державний сектор використовується тут з метою не тільки національного, а й соціального визволення, на­буває не тільки антиімперіалістичного, а й антикапіталістичного характеру. Розширення цього сектора за таких умов означає зміцнення економічної і соціальної бази некапіталістнчного шляху розвитку. Разом з тим і в країнах соціалістичної орієн­тації триває і загострюється класова боротьба за напрям розвитку.

Державні плани економічного розвитку

У багатьох країнах, що розвиваються, їхні уряди розробляють плани економічного роз­витку. Виникнувши спочатку як програми державних інвестицій, як об'єднання планів окремих відомств, узгоджене з проектуванням прибутків і ви­датків державного бюджету, плани розвитку поступово почали набувати загальнонаціонального характеру: ставити певну мету в масштабі всієї економіки (як правило, виражену в певному проценті збільшення валового національного продукту, експорту, зайнятості в сучасних секторах господарства тощо), встановлю­вати основні народногосподарські пропорції, передбачати темпи зростання виробництва.

Ефективність планування залежить від багатьох обставин: позицій державного сектора в народному господарстві, соціаль­ної природи держави, досягнутого рівня загальноекономічного розвитку, зовнішніх умов, якості самогю плану, наявності відпо­відних кадрів тощо. Як правило, далеко не всі показники, передбачені планами, виконувалися в установлені строки. Проте в ряді країн навіть при невиконанні планових показників заходи, здійснені під час виконання планів, вплинули на розвиток ключо­вих галузей економіки, сприяли деякій зміні попередніх народ­ногосподарських пропорцій у сприятливому напрямі, мобілізації ресурсів. Активну допомогу в плануванні економіки країн, що розвиваються, особливо країн, що йдуть по некапіталістичному шляху, подають соціалістичні країни, які мають великий досвід ведення планового господарства.

Поиск по сайту: