В. І. Ленін про закон переважного зростання виробництва засобів виробництва

В. І. Ленін продовжив марксистський ана­ліз відтворення і реалізації сукупного су­спільного продукту і вперше розгорнуто об­грунтував закон переважного зростання виробництва засобів виробництва в усьому суспільному виробництві. Він показав, що капіталістичне виробництво до певних меж може розвиватися незалежно від розширення особистого спо­живання—за рахунок дедалі збільшуваного попиту на про­дукцію І підрозділу, і насамперед на засоби виробництва для виробництва засобів виробництва.

Виходячи з положення К. Маркса про те, що прогрес техніки виражається в підвищенні органічної будови капіталу, В. І. Ленін у своїй праці «З приводу так званого питання про ринки» дав схеми розширеного відтворення з органічною будовою капіталу, яка змінюється. При цьому він розчленив І підрозділ на вироб­ництво засобів виробництва для виробництва засобів вироб­ництва і на виробництво засобів виробництва для виробництва предметів споживання.

Проаналізувавши динаміку зростання кожного з цих підроз­ділів протягом чотирьох років, В. І. Ленін зробив висновок про те, що при збільшенні органічної будови капіталу з 4: 1 у пер­шому році до 5: 1 у четвертому році весь суспільний продукт до четвертого року зріс на 20%, у тому числі виробництво засобів споживання — на 6%, засобів виробництва для виробництва за­собів споживання — на 9,5%, а засобів виробництва для вироб­ництва засобів виробництва — на 36,7%. Цей висновок перекон­ливо показав, що законом розширеного відтворення на основі технічного прогресу є закон більш швидкого зростання І підроз­ділу в усьому суспільному виробництві. «Отже, єдино правиль­ним висновком, який можна зробити з викладених вище дослід­жень Маркса,— пише В. І. Ленін,— буде той, що в капіталістич­ному суспільстві виробництво засобів виробництва зростає швидше, ніж виробництво засобів споживання... Висновок цей — прямий наслідок того загальновідомого положення, що капіта­лістичне виробництво створює незмірно вище розвинену техніку в порівнянні з колишніми часами» ¹.

За цих умов «...зростання внутрішнього ринку для капіталізму до певної міри «незалежне» від зростання особистого споживан­ня, відбуваючись більше за рахунок продуктивного споживання». Проте ця незалежність має відносний характер, оскільки врешті-решт «продуктивне споживання завжди лишається зв'язаним з особистим споживанням»². «...Засоби виробництва виготовляють­ся не заради самих же засобів виробництва, а тільки заради того, що дедалі більше засобів виробництва потрібно в галузях про­мисловості, які виготовляють предмети споживання» ³.

¹ Ленін В. І. Повн. зібр. творів, т. 1, с. 76.

² Там же, т. З, с. 41.

³ Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 4, с. 152—153.

Закон переважного зростання виробництва засобів виробни­цтва діє і в умовах сучасного капіталізму. Цей закон зберігає силу і для соціалістичної економіки.

У 1975 р. було опубліковано нові ленінські матеріали² («На­черк плану і матеріали до роботи про книгу Р. Люксембург «Нагромадження капіталу»), які стосуються початку 1913 р. У цих матеріалах є начерки абстрактних схем (або таблиць), які ілюструють зміну структури виробництва і реалізацію суспіль­ного продукту в різних суспільно-економічних формаціях. Еконо­місти ще зроблять глибокий марксистський аналіз цих таблиць. Проте вже тепер можна відмітити деякі важливі теоретичні поло­ження, які випливають з їхнього аналізу.

² Див.: Ленинскнй сборник XXXVIII. М., 1975, с. 86—94.

З ленінських таблиць випливає: по-перше, що виробництво засобів виробництва при капіталізмі зростає швидшими темпами, ніж до капіталізму, а при соціалізмі ці темпи ще вищі; по-друге, ленінські розрахунки ілюструють значне зростання органічної будови капіталу при капіталізмі і ще значніше зростання будови виробництва при соціалізмі; по-третє, для соціалізму порівняно з капіталізмом характерне швидше зростання як усього сукупно­го суспільного продукту, так і окремих його складових частин. Особливо швидкими темйами зростає споживання трудящих, оскільки ліквідується споживання експлуататорів.

Як свідчать дані офіційної буржуазної статистики, у післявоєнний період, особливо в зв'язку з науково-технічною революцією, спостерігається зростан­ня частки промисловості в сумарному валовому продукті розвинутих капіта­лістичних країн. З 1950 по 1970 р. вона збільшилася з 33 до 36%. При цьому всередині промисловості швидшими темпами зростали галузі важкої промис­ловості, що в кінцевому підсумку привело до підвищення питомої ваги її продукції в загальному обсязі промислового виробництва. У 1950—1970 pp. середньорічний приріст продукції важкої промисловості у розвинутих капіта­лістичних країнах дорівнював 6,4%, а в легкій —4,1%. Цей процес продов­жувався і в 70-х роках. Промислове виробництво розвинутих капіталістичних країн за період з 1973 по 1978 р. зросло на 9,2%, при цьому важка промис­ловість—на 9,8, у тому числі машинобудування і металообробка — на 11,4, хімічна, нафтопереробна і гумотехнічна — на 16,2, енергетика — на 16,7%. У той же час легка промисловість виросла на 8,2%.

Творчо розвинувши марксистську теорію відтворення, В. І. Ле­нін розкрив її величезне методологічне і революційне значення. Абстрактна теорія реалізації передбачає пропорційний розподіл продукту між різними галузями капіталістичного виробництва. Але вона аж ніяк не стверджує, що в капіталістичному суспіль­стві продукти завжди розподіляються або можуть розподілятися пропорційно.

В. І. Ленін показав, що теорія К. Маркса дає найсильнішу зброю проти апологетики. Навіть при ідеально пропорційному відтворенні і обігу всього суспільного капіталу неминуча супе­речність між зростанням виробництва і обмеженими границями споживання. Але для процесу реалізації властива не ідеальна пропорційність, а порушення пропорційності і кризи.

Поиск по сайту: