Вплив НТР на капіталістичне відтворення

Науково-технічна революція породжує тен­денцію до зниження фондомісткості і капі­таломісткості продукції. Зміна фондоозброє­ності відображує зрушення в технічн й будові капіталу, а з урахуванням поступового здешевлення ос­новного капіталу за інших однакових умов — зміну органічної будови капіталу.

Факторами, які сприяють зниженню фондомісткості продук­ції під впливом науково-технічної революції, є:

1. Зростання продуктивності праці.

2. Зниження вартості одиниці виробничих потужностей вна­слідок удосконалення методів виробництва засобів виробництва і зростання їхньої продуктивності.

3. Зміна технологічної структури основного капіталу.

Під технологічною структурою основного капіталу розуміють співвідно­шення між його активною частиною (знаряддя праці) і пасивною частиною (будівлі, споруди). За останні десятиліття капіталовкладення збільшувалися головним чином для оновлення машин та устаткування і меншою мірою — для нового промислового будівництва. Так, частка активної частини основ­ного капіталу в економіці США зросла з Vs в 20-х роках до ²/₃ тепер. Оскіль­ки продуктивність праці залежить здебільшого від озброєності робітника активними фондами, то це сприяє зростанню ефективності всього основного капіталу.

4. Зміна галузевої структури економіки. Зменшилася питома вага добувної і зросла частка обробної промисловості, зокрема нових галузей виробництва.

Зниження фондомісткості продукції характеризує економію суспільної праці. Але при капіталізмі цей важливий наслідок, що випливає з науково-технічної революції, перетворюється у фак­тор, який гальмує нагромадження, ставить перешкоди розшире­ному відтворенню. Така одна з істотних суперечностей сучасного капіталістичного відтворення.

Зниження фондомісткості і капіталомісткості продукції при­зводить до відносного зменшення ринкового попиту на елементи основного капіталу, причому більшою мірою це позначається на виробничому будівництві і меншою — на устаткуванні. Обсяг ви­робництва може збільшуватися, а капіталовкладення перебува­тимуть на попередньому рівні або навіть скорочуватимуться. Зменшення попиту на основний капітал позначається на всьому ході капіталістичного відтворення, породжує тенденцію до спо­вільнення темпів його зростання.

Внаслідок швидкого зростання фондовіддачі навіть при по­рівняно невеликих капіталовкладеннях істотно збільшуються ви­робничі потужності. Водночас через поглиблення суперечностей між виробництвом і споживанням загострюється проблема реа­лізації, чому сприяє також погіршення позицій капіталістичної системи господарства в економічному змаганні з соціалізмом і за­гострення конкурентної боротьби на світовому капіталістичному ринку. Загострення проблеми реалізації створює неможливість повною мірою використовувати виробничі потужності. Навіть у періоди підвищення темпів зростання виробництва завантаження виробничих потужностей рідко досягає 90%, в середньому вона звичайно становить 75—85%, а в окремі періоди і в окремих га­лузях — 40—50%. Виникає постійне недовантаження виробничих потужностей капіталістичних підприємств.

Прискорюючи зростання продуктивності праці, науково-тех­нічна революція посилює властивість капіталу витісняти робочу силу з виробництва. В середньому зростання продуктивності пра­ці лише небагато в чому відстає від збільшення обсягу виробни­цтва, а в окремі періоди і випереджає його. В результаті попит на робочу силу в галузях матеріального виробництва скорочує­ться відносно, а в окремі, іноді тривалі, періоди й абсолютно.

Так, у США повна відсутність зростання зайнятості в обробній промис­ловості спостерігалася в 20-х роках і протягом 1953—1963 pp. Водночас загальна чисельність робочої сили постійно зростала внаслідок її природної о відтворення. Отже, тенденція до постійного, хронічного безробіття посилюється.

Кількість безробітних у розвинутих капіталістичних країнах збільшилася до 16 мли. чоловік. Сюди не входять ті, що працюють не повний робочий тиждень, особи, не зареєстровані на біржі праці, молодь, що вперше шука<-роботу, старі, що втратили будь-яку надію знайти її.

У розвинутих капіталістичних країнах особливо велике безробіття серед молоді віком до 25 років і серед жінок. У 1978 р. молодь становила у США більше 52%, в Японії —49, в ФРИ — 50, у Франції —51, в Італії —54, у Великобританії 63% загальної кількості безробітних. Новим явищем стало зростання безробіття серед інженерно-технічних працівників і службовців. У країнах, що розвиваються, армія повністю і частково безробітних* на­лічує 300 мли. чоловік.

Тенденція до постійного недовантаження виробничих потуж­ностей і хронічного безробіття, яка виникла в умовах загальної кризи капіталізму, свідчить про глибокий розлад процесу капі­талістичного відтворення, про посилення загнивання й парази­тизму сучасного капіталізму.

Поиск по сайту: