Критика буржуазних і ревізіоністських спотворень поняття «економічні відносини»

К. Маркс теоретично виділив виробничі відносини з усіх ін­ших суспільних відносин, показав, що в їхній основі лежить певна форма власності на засоби виробництва, що в системі виробни­чих відносин вирішальне місце належить суспільним відносинам у процесі виробництва, які є первинними порівняно з усіма ін­шими відносинами. У цьому розумінні і йдеться про примат від­носин виробництва в системі виробничих відносин.

До К. Маркса економісти не знали такої категорії, як вироб­ничі відносини. Буржуазні економісти всіляко намагалися відо­кремити один від одного такі реальні економічні процеси, як виробництво матеріальних благ, розподіл, обмін і споживання їх. Вони вважали, що ці суспільні процеси самостійні і пов'язані між собою тільки зовні, послідовністю руху продукту. При цьому споживання вони трактували лише як знищення продукту і про­тиставляли його виробництву як процесу створення продукту, процесу, на їхню думку, незмінному, що визначається загальни­ми законами природи. Звідси буржуазні економісти робили ви­сновок про те, що ні виробництво, ні споживання не підлягають вивченню політичною економією, предметом її може бути або розподіл, або обіг продуктів. Так розподіл вони перетворювали в самодовліючий процес, відривали його від своєї основи, вна­слідок чого відкривався простір для найбільш відвертої аполо­гетики капіталізму. К. Маркс викрив наукову неспроможність тверджень буржуазних економістів, показавши, що всі вони, ба­чачи відмінності виробництва, розподілу, обміну і споживання, іге зважають і не хочуть зважати на їхню єдність і взаємозв'язок, взаємопроникнення їх, а також, що особливо важливо, визна­чальну роль виробництва.

З появою товарного виробництва обмін товарів став постій­ною опосередкованою ланкою між виробництвом, розподілом і споживанням і набув великого значення в економічних відно­синах людей. Буржуазна політична економія часто прагнула всі виробничі відносини між людьми звести до відносин товарного обміну. Меркантилісти, вперше застосувавши термін «політична економія», вважали обіг основним виявом економічних відносин у суспільстві. Цієї однобокості не змогли, по суті, уникнути і класики буржуазної політичної економії Адам Сміт і Давід Рікардо. Хоч вони й установили, що джерелом багатства суспіль­ства є праця, яка виробляє товари, проте в розумінні вироб­ництва не змогли вийти за межі його загальних позаісторичних визначень і всі економічні відносини людей звели в кінцевому підсумку до відносин між речами, товарами. Саме цей помил­ковий висновок класиків буржуазної політичної економії і під­хопили вульгарні економісти.

Обіг товарів на ринку, що стихійно функціонує, вульгарні економісти проголосили первинним, таким, що визначає вироб­ництво товарів, а предметом політичної економії оголосили ана­ліз процесів ціноутворення, розподілу продуктів або обміну то­варів, здійснюваного суб'єктом, який господарює.

Твердження вульгарних буржуазних економістів про примат обігу над виробництвом * і про те, що тільки розподіл є пред­метом політичної економії, повторювали ревізіоністи марксиз­му — реформісти Р. Гільфердінг, О. Бауер, К. Реннер та ін. Спи­раючись на їхні концепції, сучасні праві соціал-демократи за­хищають існування капіталістичної власності на засоби вироб­ництва, закликаючи обмежити вплив на неї податковою політи­кою буржуазної держави. До них цілком застосовний відомий вислів К. Маркса про те, що «вульгарний соціалізм... перейняв від буржуазних економістів манеру розглядати й трактувати розподіл як щось незалежне від способу виробництва, а звідси змальовувати справу так, нібито соціалізм обертається переваж­но навколо питань розподілу» ¹.

* У науковій літературі ці твердження називають «мінова коицепція>.

¹ Маркс /(., Енгельс Ф. Твори, т. 19, с. 22.

Апологети капіталізму розривають єдність сторін економіч­них відносин і протиставляють «економічні» відносини «вироб­ничим». Ототожнюючи виробничі відносини з технологічними процесами, вони вважають економічними відносинами лише ринкові.

Окремі буржуазні автори твердять, що зміст термінів «еко­номічні» і «суспільно-виробничі» відносини зовсім різний, що змістовий бік слова «економія» рівнозначний поняттю бережли­вості **. Тому, на їхню думку, критерієм економічності може бути' лише бережливе ставлення до обмежених порівняно з потребами людини благ, економія праці. Причому ця бережливість ви­являється начебто в процесі виробництва і поза ним, у суспільстві і поза суспільством, виражаючи не суспільні взаємовідносини людей, а ставлення людини до природи. Суспільні відносини встановлюються між людьми нібито в процесі будь-якої діяль­ності; ці відносини різноманітні і не включають поняття береж­ливості. Звідси суспільно-виробничі відносини оголошуються не економічними і твердиться, що предметом політичної економії може бути лише ставлення людей до природи, а не суспільно-виробничі відносини. Об'єктивний зміст таких екскурсів у по­няття слова «економія» полягає в прагненні виключити з полі­тичної економії вивчення основи основ господарської діяльності людей — відносин власності і відповідних їм відносин обміну діяльністю і відносин розподілу.

** До речі, зазначимо, що слово «економія», або «економіка», означає не тільки бережливість, а й основу господарства і управління ним. Саме в та­кому розумінні цей термін вживали в момент його виникнення. Так, Арісто-тель писав, що до економіки мають належати обидві функції — основа гос­подарства і управління ним.

Буржуазні економісти і ревізіоністи розривають єдність ла­нок виробничих відносин, відривають процес обігу від процесу виробництва, що визначає його, затушовують основоположне значення відносин власності в системі виробничих відносин і тим самим спотворюють дійсність. Антагонізми, які виникають у ка­піталістичному способі виробництва, приховуються, внаслідок чого об'єктивна картина розвитку буржуазного суспільства спо­творюється.

Визначення предмета політичної економії, що їх дають вуль­гарні буржуазні економісти і ревізіоністи, довільні, лженаукові, спрямовані на захист капіталістичної власності на засоби вироб­ництва і тому заважають пізнати справжні тенденції його роз­витку.

Поиск по сайту: