Диференціальна рента II

Диференціальна рента виникає також при послідовних вкладеннях капіталу в одну й ту саму ділянку землі, тобто при концентра­ції капіталу на тій самій земельній площі. Затрати однакових капіталів, що послідовно вкладаються в певну земельну ділянку, можуть мати різну ефективність. Оскільки суспільна ціна вироб­ництва сільськогосподарської продукції визначається ціною ви­робництва продукції, одержуваної внаслідок найменш продуктив­ної затрати капіталу, більш ефективні витрати капіталу дають, крім звичайного середнього прибутку, ще й надприбуток. До за­кінчення строку орендного договору цей надприбуток лишається в розпорядженні капіталіста-орендаря. Але при укладанні нової орендної угоди земельний власник, встановлюючи підвищену орендну плату, привласнює цей надприбуток, який і утворює ди­ференціальну ренту II.

Проілюструємо утворення диференціальної ренти II на такому прикладі. Припустимо, що в кращу за родючістю (у нашому попередньому прикладі третю) ділянку землі додатково вкладено капітал у 100 дол. Внаслідок цього зібрано додатковий урожай у 7 ц. Якщо суспільна ціна виробництва 1 ц становитиме, як і ра­ніше, 30 дол., то суспільна ціна виробництва всієї продукції від додаткового вкладення капіталу підніметься до 210 дол. Інди­відуальна ж ціна її виробництва становитиме лише 120 дол. Та­ким чином, внаслідок другого вкладення капіталу виникає додатковий прибуток у 90 дол., який набирає форми диференціаль­но ренти II.

Можливі випадки утворення диференціальної ренти II і на найгіршій з оброблюваних земель. Коли немає невикористову-ваних земель навіть найгіршої якості, перевищення попиту на сільськогосподарську продукцію над її пропозицією може при­звести до такого підвищення цін, що для задоволення його бу­дуть здійснені додаткові вкладення капіталу в кращі і середні землі, які дадуть продукцію дорожчу, ніж продукція від почат­кових вкладень у гірші землі. У такому разі суспільна ціна ви­робництва сільськогосподарської продукції підвищиться до ціни виробництва продукції, виробленої внаслідок вкладення найменш продуктивної з додаткових затрат капіталу, і гірші землі почнуть приносити диференціальну ренту. Аналогічні явища можуть бути і тоді, коли перевищення попиту над пропозицією призводить до додаткових вкладень капіталу на найгірших з оброблюваних зе­мель. Якщо ці вкладення дають дешевшу продукцію, а суспільна ціна виробництва лишається незмінною або підвищується, вини­кає диференціальна рента II і з найгіршої землі. Коли ж внаслі­док додаткових вкладень капіталу в гірші землі одержують 4°" рожчу продукцію, а суспільна ціна виробництва підвищується, то диференціальна рента виникає на тій частині гірших земель, у яку було зроблено первинні або ефективніші вкладення капі­талу.

Історично вихідним пунктом утворення диференціальної ренти II є диференціальна рента І. Водночас друга форма диференці­альної ренти є лише іншим виразом першої її форми, бо обидві ренти — це результат різної продуктивності праці при вкладенні рівновеликих капіталів. Диференціальна рента І виражає різну ефективність рівновеликих капіталів, зумовлену відмінностями в ступені використання природної родючості різних ділянок землі та їх місцезнаходження. Диференціальна рента II виражає такі відмінності в продуктивності рівновеликих капіталів, що їх вкла­дають послідовно в одну й ту саму ділянку, які зумовлюються зміною економічної родючості землі *.

* К. Маркс підкреслював тісний взаємозв'язок природної і економічної родючості грунту. «Крім кліматичних і тому подібних моментів,— писав він,— різниця в природній родючості зумовлюється різницею хімічного складу верх­нього шару грунту, тобто різним вмістом необхідних для рослин поживних речовин*. І далі К. Маркс зазначав, що відмінності в ступені використання природної родючості грунту визначаються рівнем розвитку агрохімії і механізації землеробства, «Тому,— писав він,— хоч родючість і є об'єктивною властивістю грунту, економічно вона все ж постійно передбачає певне відно­шення — відношення до даного рівня розпитку хімічних і механічних засобів агрикультури, а тому й змінюється разом з цим рівнем розвитку» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 186). Родючість, за словами К. Маркса, тісно пов'язана з сучасними суспільними відносинами. Охарактеризувавши таким чи­ном економічну родючість грунту, К. Маркс вказував, шо «з точки зору еконо­мічної родючості ступінь продуктивності праиі, в даному разі здатність зем­леробства безпосередньо використовувати природну родючість грунту,— здат­ність, яка є різною на різних ступенях розвитку,— є такий самий момент так званої природної родючості грунту, як його хімічний склад та інші його при­родні властивості» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 187).

Диференціальна рента І пов'язана з екстенсивним розвитком сільського господарства, залученням в обробіток нових земель. Диференціальна рента II характеризує інтенсивний розвиток сільського господарства, «...концентрацію капіталу на одній і тій самій земельній площі, замість розподілу його між земельними ділянками, які лежать одна біля другої» ¹. Водночас диферен­ціальна рента II ставить межу капіталістичній раціоналізації землеробства, робить невигідними для орендарів будь-які поліп­шення, оскільки плоди цієї раціоналізації із закінченням строку орендного договору переходять у руки земельних власників. Тому між землевласниками і орендарями постійно точиться бо­ротьба за строки оренди.

Поряд із відмінностями між двома формами диференціальної ренти їм притаманний ряд спільних рис. Насамперед причина як першої, так і другої форми диференціальної ренти полягає в мо­нополії на землю як на об'єкт господарства. Умовою утворення їх є різна продуктивність праці при вкладенні рівновеликих капі­талів, що вкладаються в землеробство. Джерелом тієї і другої форм ренти є додаткова праця сільськогосподарських робітників і створювана ними надлишкова додаткова вартість. І диферен­ціальна рента І, і диференціальна рента II утворюються в ре­зультаті різниці між суспільною та індивідуальною ціною ви­робництва сільськогосподарських продуктів. Нарешті, і перша, і друга форми диференціальної ренти виражають відносини екс­плуатації найманих сільськогосподарських робітників капіталістами-орендарями і земельними власниками.

¹ Маркс К*, Енгельс Ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 209.

Поиск по сайту: