Аналітична оцінка робіт

При аналітичній оцінці робіт складають спи­сок факторів, що характеризують складність робіт, які виконуються в тій чи іншій галузі промисловості або навіть на окремому підприємстві, і умови, при яких їх виконують. Найчастіше такими факторами є: квалі­фікація виконавця (освіта, досвід роботи тощо), розумові і фі­зичні зусилля, які витрачають, виконуючи дану роботу, відпові­дальність виконавця (за матеріали, устаткування, технологіч­ний процес тощо), умови праці. Потім виконують кількісну оцін­ку (звичайно в балах) роботи за кожним фактором зокрема, після чого роботу оцінюють в цілому на основі суми балів, про­ставлених за всіма факторами. Роботи, що дістали найменшу суму балів, оплачуються за найнижчою тарифною ставкою. Для робіт, які дістали більшу суму балів, ставки відповідно підвищують.

Застосування аналітичної оцінки робіт призводить др ще більшої нестійкості заробітної плати, збільшує її роздрібненість і сприяє дальшому посиленню експлуатації робітників. Робітни­кові сплачують вже не відповідно його кваліфікаційного розря­ду, а за виконання тієї чи іншої роботи. Додержання заданої інтенсивності та інших параметрів праці стає умовою виплати робітникові основної тарифної ставки, часто без будь-яких над­бавок. Число ставок оплати за різні види робіт різко зростає. Навіть незначна зміна в організації виробництва і праці може призвести до переоцінки робіт, до зміни ставок їхньої оплати, Переміщення робітника з однієї роботи на іншу також може спричинити зміну його оплати. Капіталісти прагнуть викори­стати аналітичну оцінку робіт для підриву єдності робітничого класу, надати їй антипрофспілкової спрямованості, протиста­вити методу встановлення тарифних ставок колективними до­говорами з робітниками метод їхнього одностороннього вста­новлення на основі аналітичної оцінки робіт.

"Оцінка за заслугами»

Часто аналітичну оцінку робіт застосовують у комбінації з оцінкою особистих якостей працівника, так званою «оцінкою за заслу­гами». До показників, за якими оцінюють робітника, входять такі, як забезпечення протягом певного періоду часу заданого рівня виробітку, належна якість роботи, економія сировини і матеріа­лів, дбайливий догляд за устаткуванням, максимальне викори­стання робочого часу. За досягнення цих показників різними від­рядними і преміальними системами заробітної плати передбачає­ться виплата робітникам певної надбавки. При системі «оцінки за заслугами» робітник, не одержуючи такої надбавки, повинен докладати максимум зусиль, щоб зберегти свою тарифну ставку на певному рівні, не допускати її зниження. Це закладає елемен­ти відрядності в основну тарифну ставку і разом з факторами, про які йшлося вище, надає почасовій формі заробітної плати характерних рис відрядності. Систему «оцінки за заслугами» ви­користовують також при розподілі колективних премій.

До показників, за якими оцінюють робітника за системою «оцінки за заслугами», входять і такі, як «загальна надійність», «прагнення до співробітництва», «загальна поведінка», «можли­вість висування» тощо, які характеризують відданість робітника капіталістичній фірмі. Таким чином, ця система спрямована не тільки на посилення експлуатації робітників, а й на розкол рядів робітничого класу через підкуп нестійких його елементів.

Поиск по сайту: