Курс акцій. Контрольний пакет акцій. Засновницький прибуток

Сума, позначена на акції, становить її но­мінальну вартість. Але купують і продають акції фактично не за номіналом, а по цінах, що стихійно встановлюються на ринку цін­них паперів. Ціна, по якій акції продаються і купуються на фондових біржах і в банках, називається курсом акцій.! Він визначаєть­ся співвідношенням розміру дивіденду і рівня позичкового про­цента. Чим більший дивіденд, який виплачують по акціях, тим вищий курс акцій. Купуючи акції, власник грошового капіталу завжди порівнює одержуваний по них дивіденд з тим доходом, який він міг би гарантовано одержувати, поклавши свій капі­тал у банк, тобто з позичковим процентом. Рівень процента впливає на курс акцій у напрямі, оберненому впливу розміру дивіденду: чим він вищий, тим нижчий курс на біржі, і навпаки.

Припустимо, наприклад, що акція номінальною вартістю в 150 дол. що­річно приносить дивіденд у розмірі 12 дол., а рівень позичкового процента дорівнює 4%. Тоді ця акція котируватиметься на біржі по курсу 300 дол., бо саме така сума, покладена в банк з розрахунку 4% річних, дасть прибу­ток, що дорівнює 12 дол.

Отже, курс акцій є капіталізований дивіденд, тобто в серед­ньому він дорівнює сумі грошового капіталу, яка, коли віддати її в позичку, принесе прибуток, що дорівнює дивіденду. Курс акцій обчислюють за формулою:

При даному значенні цих величин курс акцій майже завжди коливається залежно від змін співвідношення між попитом на ті чи інші акції і їхньою пропозицією. Найбільші коливання пов'язані з циклічним характером капіталістичного відтворення. У фазах промислового піднесення, коли ціни на товари, а отже, й дивіденди зростають, курс акцій підвищується; під час криз, коли дивіденди скорочуються, а норма позичкового процента досягає свого максимуму, курс акцій різко падає. Механізм цих коливань широко використовується великим капіталом для пограбування дрібних власників акцій у процесі біржової спе­куляції.

Засновники акціонерних товариств — найбільші промисловці і банкіри — привласнюють величезні доходи у вигляді засновни­цького прибутку. Механізм його утворення грунтується на різни­ці між розміром дивіденду в даному акціонерному товаристві і рівнем позичкового процента, який визначає курс акцій.

Припустимо, що, засновуючи яке-небудь акціонерне підприємство, заснов­ники вклали в нього капітал у розмірі 1 млн. дол. При цьому було випущено 10 тис. акцій номінальною вартістю по 100 дол. Якщо дивіденд на одну акцію становить 8 дол. на рік, а норма позичкового процента дорівнює 4%, то курс кожної з них встановиться на рівні 200 дол. (8 дол.ХІ00:4). Припу­стимо далі, що засновники продадуть по курсу всі випущені акції. У цьому разі вони виручать 2 млн. дол. (10 тис. акційX200 дол.), тобто вдвоє більше від вкладеного в підприємство капіталу. Якщо ж засновники з 10 тис. акцій продадуть, наприклад, тільки б тис, то й тоді виручать 1,2 млн. дол. Крім того, вони залишаться власниками решти 4 тис. акцій Загальною курсовою вартістю 800 тис. дол., які дадуть можливість їм практично контролювати виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Одержання засновницького прибутку лов'язане також з розбавленням акціонерного капіталу. Нерідко сума номінальної вартості акцій, що випуска­ються, перевищує реально вкладений у підприємство капітал (приблизно в такій самій пропорції, в якій дивіденд перевищує норму позичкового процента). У нашому прикладі засновники випустили б 20 тис. акцій номінальною вар­тістю по 100 дол. кожна. Продавши їх по курсу, близькому до номіналу (тобто по 100 дол.), вони ви»ручили б ті самі 2 млн. дол., що й у першому випадку, привласнивши засновницький прибуток в сумі 1 млн. дол.

Таким чином, у будь-якому випадку засновницький прибуток є різниця між сумою цін акцій, що продаються засновниками за курсом, і реальним капіталом, вкладеним в акціонерне під­приємство. Він є однією з форм капіталістичного прибутку, а отже, й додаткової вартості. Оскільки дивіденд, що виплачується по акціях, є, по суті, різновидом позичкового процента (узятий відносно до курсу акцій, він і кількісно зводиться до норми про­цента), остільки основним конкретним джерелом формування засновницького прибутку стає підприємницький доход, одержуваний від функціонування акціонерного капіталу. Разом з тим Засновницький прибуток частково утворюється внаслідок при­власнення чужих капіталів, а також доходів і заощаджень дріб­них держателів акцій, які не є капіталістами.

Очолює акціонерне товариство правління, яке обирають за­гальні збори акціонерів, а кожний його акціонер формально є співвласником підприємства. На практиці акціонерними това­риствами (корпораціями) повністю розпоряджаються великі ка­піталісти, що володіють відносною більшістю акцій. Кількість акцій, яка дає змогу панувати в акціонерному товаристві, нази­вається контрольним пакетом акцій. Теоретично контрольний па­кет повинен становити 50% усіх випущених акцій плюс одна акція. Проте при сучасному рівні концентрації виробництва і значному розпиленні акцій серед дрібних держателів акціонерні компанії нерідко контролюються капіталістами, які володіють менше 10% загальної кількості акцій.

Поиск по сайту: