|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Необхідний і додатковий робочий часРобочий день поділяється на дві частини. Одну, частину робочого дня становить той час, протягом якого робітник виробляє еквівалент вартості робочої сили. Цей час К. Маркс назвав необхідним робочим часом, а працю, що витрачається протягом цього часу,— необхідною працею. Другу частину робочого дня становить додатковий робочий час, тобто робочий час, продовжений за межі необхідного робочого часу. Праця, затрачена протягом додаткового робочого часу, є додатковою працею. В умовах капіталізму цією працею створюється додаткова вартість. Додаткова праця і створюваний нею додатковий продукт (тобто продукт понад необхідний для існування працівника) властиві будь-якому суспільству, а додаткова вартість — лише капіталізму. Тільки при капіталізмі додатковий продукт стає матеріальним носієм додаткової вартості. Це пояснюється тим, що капіталізм є загальною формою товарного виробництва, робоча сила при цьому стає товаром. Тому необхідний продукт в умовах капіталізму стає матеріальним носієм вартості, еквівалентної вартості робочої сили, а додатковий продукт—матеріальним носієм додаткової вартості. Додаткова вартість — специфічна форма додаткового продукту, що створюється працею найманих робітників і безплатно привласнюється капіталістами. Вона характеризує виробничі відносини між буржуазією і пролетаріатом, що виражають експлуатацію найманих робітників капіталістами. Додаткова вартість є джерелом доходів експлуататорських класів буржуазного суспільства — капіталістів і великих землевласників. На додатковій праці найманих робітників грунтується капіталістичний лад. Експлуатація людини людиною не є породженням капіталістичного способу виробництва, вона існувала й раніше, в умовах рабовласницького ладу і феодалізму. Проте кожній суспільно-економічній формації, що грунтується на приватній власності на засоби виробництва і експлуатації людини людиною, властива своя специфічна соціальио-економічна форма організації і привласнення експлуататорами додаткової праці, своя специфічна форма привласнення і використання результатів цієї праці. Так, в основі експлуатації кріпаків було поєднання економічного і позаекономічного примусу до гіраці. В умовах капіталізму панує економічний примус виробника до праці. Наймані робітники вільні від особистої залежності. Але, позбавлені засобів виробництва і засобів існування, вони змушені продавати свою здатність до праці капіталісту. Не працюючи на капіталіста, не створюючи додаткової вартості, найманий робітник не може існувати, бо він не матиме засобів для задоволення своїх життєво необхідних потреб. Тим самим найманий робітник, не будучи власністю того чи іншого окремого капіталіста, належить усьому класу капіталістів у цілому і, по суті, його праця має примусовий характер. Система найманої праці — це система найманого рабства. Характерна риса капіталістичної експлуатації полягає в замаскованому, завуальованому характері примусової праці найманого робітника. Особиста свобода робітника і продаж ним своєї робочої сили затушовують, маскують примусовий характер його праці, залежність робітника від капіталіста, безплатне привласнення останнім додаткової праці робітника. Особливість капіталістичної експлуатації, що випливає з самого характеру капіталістичного виробництва, полягає в безмежній гонитві за додатковою працею. Тут жадоба додаткової праці, додаткової вартості, яка набуває загальної грошової форми і може нагромаджуватися в будь-якій кількості, є ненаситною. Безмежне прагнення до привласнення результатів додаткової праці породжує нові, небачені раніше методи експлуатації праці капіталом.
§ 4. Суть капіталу*. Постійний і змінний капітал
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |