Наукові абстракції

Науковими абстракціями називають уза­гальнені поняття, абстраговані у процесі мислення людини від безпосередньої конкретності явища, яке вивчається. Вихідним пунктом наукового пізнання є об'єктивна реальність. Але абстракція відображує її не так, як живе споглядання, не безпосередньо, не прямо. Абстрагуюча діяльність мислення є складним процесом відходу від неістотного в спосте­режуваному явищі, з тим щоб виявити в ньому істотне. Виробля­ючи абстрактні поняття, мислення тим самим виробляє узагаль­нені логічні вираження дійсності. Наприклад, абстрагуючись від величезної різноманітності створених людьми речей, а отже, і від різноманітних конкретних видів праці, людина за допомогою мислення виробляє узагальнене логічне вираження цих речей, а саме: «продукт» — це втілення уречевленої праці взагалі. Але від цього дане абстрактне поняття не стає відірваним від дій­сності. У процесі абстрагування мислення не відривається від дійсності, а проникає всередину її, йдучи від явища до суті. У противному разі воно може завести людину в бік від пізнава­ної нею дійсності і навіть спотворити відносини між свідомістю і буттям, подати свідомість субстанцією сущого. Це характерно, наприклад, для ідеалізму як «суб'єктивного», так і «об'єктив­ного». Відрив абстрактних понять від дійсності, що спостеріга­ється часом в політичній економії, виявляється у вихвачуванні та абсолютизації окремих явищ економічного життя, у розриві якісної і кількісної сторін економічних процесів, непомірному перебільшенні однієї з них і т. д.

Економічне життя суспільства — об'єктивна реальність, що не залежить від волі і свідомості людей, хоч і складається із усвідомлених дій індивідів. Виробничі відносини в кожному суспільстві — єдине нерозривне ціле. Економічне життя суспіль­ства складається з багатьох сторін з усією різноманітністю властивих їм зв'язків, переходів, опосередкувань, суперечностей. Виробничі відносини мають безпосередньо видиму поверхню, форму і прихований зміст, що визначає її.

Знайти в досліджуваних економічних явищах істотні сторони, виявити їхні зв'язки в усій різноманітності конкретного, розкри­ти взаємодію сторін, «боротьбу» між ними і таким чином пізнати економіку в цілому, оволодіти законами її розвитку — завдання політичної економії.

Науковий метод як органічна сукупність діалектико-матеріа-лістичних принципів, прийомів і засобів досліджень не однако­вий для всіх наук. Не можна поняття, сформульовані в одній галузі знань і відповідні певному предмету дослідження, меха­нічно переносити в інші галузі знань. Не можна, наприклад, ряд понять, прийомів і засобів дослідження, властивих лише природ­ничим наукам, застосовувати до вивчення суспільних процесів і явищ. Справді, хіба можна, скажімо, покласти виробничі від­носини під лінзи мікроскопів, влити в реторти чи піддати на верстаті дії механічних сил? Навіть такий поширений у природо­знавстві прийом, як експериментування в його звичайному змі­сті, в економіці може бути використаний в порівняно обмежених рамках (під час вивчення конкретних питань організації вироб­ництва, в галузевих економіках). Звичайно, при соціалізмі можливості експериментування в галузі економіки значно ширші, ніж в умовах стихійного суспільного розвитку. Експерименти широко застосовують для перевірки методів управління окремими під­приємствами, галузями виробництва, народним господарством у цілому. Але при цьому не змінюється тип відносин власності, який панує в суспільстві.

Найважливішим засобом пізнання виробничих відносин є абстрактне мислення з властивими йому прийомами діалектич­ної логіки, насамперед аналізом і синтезом.

Поиск по сайту: