Наукові основи побудови оптимальної податкової системи

ТЕМА 2

ОРГАНІЗАЦІЯ

ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ

2.1.Наукові основи побудови оптимальної податкової системи

2.2. Характеристика та склад податкової системи України

2.3. Вплив податкової системи на економічне зростання

2.4. Податкові системи зарубіжних країну посткризовий період

Наукові основи побудови оптимальної податкової системи

Наукове забезпечення побудови теоретичної моделі податкової системи, окрім дослідження сутності і змісту категорії податків як своєї вирішальної передумови, передбачає визначення принципів, на яких має будуватися податкова система, та основних критеріїв оцінки ефективності цієї системи, яка є сукупністю податків, зборів та інших платежів, що стягуються з платників - юридичних та фіз'ичних осіб, і функціонування якої є результатом прояву дій держави у сфері встановлення, правового оформлення та організації збору податків і податкових платежів. Межі цього процесу та його хід визначаються чинним законодавством і досягаються формуванням відповідної податкової системи, тому законодавчі та адміністративні рамки є важливим параметром, який обумовлює ефективність оподаткування.

Таким чином, податкова система будь-якої держави відображає синтез об'єктивних та суб'єктивних засад. Знайти компромісне поєднання цих характеристик - одне з ключових завдань, які стоять перед податковою системою кожної сучасної держави. Разом з тим, зважаючи, що ці здобутки не є визначеними раз і назавжди і потребують урахування реальної економічної ситуації, не менш важливим є творчий підхід до їх конкретного застосування.

Розвиток наукової думки у сфері оподаткування дозволив розробити широкий спектр принципів оптимального оподаткування.

Однак, дослідники дійшли єдиного висновку, що дотримання окремих принципів оподаткування може бути доцільним тільки з урахуванням як позицій державного сектору, так і платника податку. Еволюцію основних підходів до розроблення принципів оптимального оподаткування наведено на рис. 2.1.

Визначення податкової системи та її функцій фінансова наука сформувала ще на початку XX ст. Фактично це визначення надане А. Вагнером при формулюванні ним основних принципів, яким повинна відповідати правильно побудована податкова система. При визначенні народногосподарських (фінансово-політичних) принципів він підкреслив такий з них: «...комбінація сукупності податків у таку систему, яка б забезпечувала при можливому дотриманні етичних принципів та принципів управління достатність надходжень і еластичність на випадок надзвичайних державних потреб».¹⁴ Наведене формулювання відповідало основному призначенню податкової системи забезпеченню держави необхідними коштами - і знаходилося в повній відповідності з принципами неокласичної школи про невтручання держави в господарські процеси. Ця модель фактично використовувалася до кейнсіанства - часу, коли податковій системі була відведена роль автоматичного стабілізатора економічного циклу.

Розвиток та зміна форм державного устрою завжди супроводжувалися перебудовою податкової системи. Період, коли у XVIII ст. формувалися основи сучасної держави, характеризувався активною розробкою проблем теорії та практики оподаткування. Саме в цей час шотландським економістом і філософом А. Смітом була створена теорія оподаткування, основні принципи якої не втратили свого значення і до нашого часу.

В чотирьох основних правилах:

- справедливості - яке стверджує загальність оподаткування і
рівномірність його розподілу відповідно до доходів;

- визначеності - час сплати податку, спосіб і сума платежу повинні
бути з точністю і заздалегідь відомі платнику і не залежати від
суб'єктивних факторів;

- зручності - кожен податок повинен стягуватися у такий час і
такий спосіб, які найбільш зручні для платника;

- економії (раціональності) - будь-який податок повинен
стягуватися таким чином, щоб із доходів платника вилучалося якомога
менше понад те, що надходить до державної скарбниці.¹³

Основу побудови сучасних податкових систем, поряд із принципами А. Сміта, визначають також принципи, розроблені А. Вагнером, який не просто доповнив, а надав їм нового концептуального характеру. Керуючись теорією колективних потреб, на першу позицію в оподаткуванні він поставив принципи достатності та еластичності. Саме завдяки цьому принципи оподаткування стали системою, яка враховувала інтереси не лише платника податків, але й держави з пріоритетом останньої. Тобто перед оподаткуванням постало завдання збалансування інтересів держави та платників податків, яке, без перебільшення, і в сучасних умовах є ключовою проблемою формування податкової політики будь-якої цивілізованої держави світу.

А. Вагнер не лише визначив принципи оподаткування, але й систематизував їх в чотири окремі групи. Перша - фінансові принципи, серед яких достатність та еластичність (рухомість) обкладення. Друга - народногосподарські принципи - належний вибір джерела обкладення, правильна комбінація різних податків у таку систему, яка б зважала на наслідки і умови їх перекладення. До третьої групи автор відніс етичні принципи, принципи справедливості: загальність оподаткування та рівномірність. І нарешті, четверта група відображала сукупність адміністративно-технічних правил (принципів) податкового управління: визначеність обкладення, зручність сплати податку та максимальне зменшення витрат на стягнення. Як видно з наведеної класифікації, принципи справедливості А. Вагнер ставив не на головне місце в запропонованій системі, їх реалізація вважалася автором доцільною в межах, які надають фінансові принципи в їх сукупності. Тобто слід підкреслити важливість не лише достатності, але й рухомості (еластичності) обкладення, що відображає здатність адаптуватися до державних потреб. З практичної точки зору, це означало рухомість складу податкової системи, оскільки різні податки володіють неоднаковим рівнем еластичності.

Сьогодні, коли предметом широкої дискусії з приводу податкової політики виступають принципи стабільності та гнучкості, врахування здобутків фінансової науки минулого має неабияке практичне значення та використовується сучасними науковцями при формуванні певних груп принципів оподаткування. Зокрема, А.І. Крисоватий вказує на те, що оптимальне оподаткування має базуватися на наукових основах побудови фіскальних взаємостосунків платників податків та держави. їх реалізація базується на встановленні принципів резиденства і територіальності для обґрунтування стратегії та тактики прямого оподаткування та принципів місця призначення та країни походження -для непрямого оподаткування.¹⁶

В.П. Вишневський у своїй монографії «Налогообложение: теории, проблеми, решения» виокремлює сучасні принципи оподаткування, які повинні враховувати:

- нову роль держави в змішаній економіці

- особливості демократичного механізму прийняття фіскальних рішень;

- трансформацію податкової бази;

- витрати, пов'язані з організацією процесу справляння податків

Комплексне поєднання фундаментальних постулатів і врахування сучасної практики оподаткування дозволяє узагальнюючи класифікацію розглянутих вище принципів (табл.

Щодо групи фіскально-бюджетних принципів, то можна помітити, що такі з них, як достатність, еластичність, здатність до збільшення, врешті-решт, характеризують бюджетоутворюючий потенціал податкової системи. Адже її основне завдання - залучити доходи для фінансування державних витрат, не вдаючись при цьому до інфляційного або боргового фінансування.

Економічна ефективність окремого податку зумовлює якомога більшу його нейтральність щодо вибору варіанта ринкової поведінки. Так, якщо, наприклад, інвестиції в промисловість обкладаються високими податками, у суб'єкта економічної діяльності зникає зацікавленість у розвитку промислового виробництва. Він обирає інше рішення стосовно вкладення своїх коштів. Звідси безперечний зв'язок принципів економічної ефективності та нейтральності.

В. Пушкарьова приходить до висновку, що нейтральність оподаткування зумовлює рівновеликість податкових стягнень незалежно від сфер вкладення капіталу. Тому, на її погляд, критерій економічної нейтральності значною мірою відбиває найважливіший аспект ефективності податкової системи. З цією метою податки поділяються такі, що впливаючи на мотивацію учасників економічного життя, спонукають їх вибирати рішення, що відрізняються своєю ефективністю від тих, які б були прийняті при відсутності даного податку, та такі, що не спричиняють таких дій з боку платника податків.¹⁸

У ряді критеріїв оподаткування, які характеризують вплив податків на економіку в цілому, знаходиться і критерій гнучкості - здатність податку адекватно реагувати на динаміку макроекономічних процесів. Так, прогресивний податок на прибуток підприємств, виконуючи роль вбудованого стабілізатора, спроможний бути одним з факторів, що впливають на зміну циклу ділової активності. У той же час акордні податки, тобто ті, які передбачають виплату твердих фіксованих сум в раніше обумовлений час, незалежно від будь-яких змін обставин, не здатні бути гнучкими. Якщо прогресивні податки на прибуток, дохід, споживання, реагуючи на економічний цикл, викликають зміни в бажаному напрямі, то регресивним податкам відповідають протилежні напрями впливу. Практичне забезпечення гнучкості податкової системи - необхідне, але досить складне завдання, оскільки зумовлює не лише адекватну спрямованість на зміни, але й їх своєчасність.

Ряд принципів, які входять до групи організаційних, доцільно об'єднати такою їх характеристикою, як транспарентність, що включає чіткість, простоту, визначеність, прозорість та наочність оподаткування. Тобто існує можливість ще більш високого рівня узагальнення, спрощення попередньо впорядкованого переліку принципів оподаткування. Таким чином, цей перелік може представляти ті параметри оподаткування, які мають критично важливе значення, характеризуючи оптимальну податкову систему. Проведений аналіз принципів оподаткування дає можливість запропонувати й напрями досягнення таких характеристик (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Поиск по сайту: