Характеристика оптимальної податкової системи

Фундаментальні принципи оподаткування не піддаються кон'юнктурним коливанням, і стосовно них не може стояти питання про їх визнання. Воно може розглядатися лише шодо наслідків їх дотримання чи недотримання. Перспективне лише те реформування, яке розвивається в напрямі утвердження теоретичних принципів.

Сучасна теорія та практика сформувала загальні принципи побудови податкових систем:

1. Принцип вигоди - втрата добробуту в результаті сплати податку повинна бути еквівалентною для платників з тими вигодами (суспільними благами і трансфертними платежами), які вони отримують від держави (теорія Ліндаля).

Рівновага «податки - суспільні блага» виникає в тому випадку, якщо податкові затрати на одиницю фінансованих державою суспільних благ та трансфертних платежів здійснюється з граничною вигодою для конкретного платника. Дослідження проводиться через коефіцієнт залежності суспільних благ (СБ) і трансфертних платежів (ТП) та податкових надходжень (ПН):

Чим вище значення даного коефіцієнта, тим краще зберігається принцип вигоди.

У відповідності з теорією Ліндаля, частка індивіда у фінансуванні суспільного блага (податкова ціна граничної одиниці суспільного блага) повинна повністю відповідати граничній корисності суспільного блага для даного індивіда. В умовах, коли і ставка податку, і обсяг надання суспільного блага є об'єктом переговорів (модель добровільного обміну), визначення рівноваги можна проілюстрували за допомогою рис. 2.2.¹⁹

Криві Д1 та Д2- попиті індивідів 1 та 2 на суспільне благо, ОS -податкова ціна індивіда 1, SР - відповідна податкова ціна індивіда 2. Зменшення податкової ціни (частки податку для кожного індивіда.) характеризується переміщення точки S вдовж абсциси і обумовлює зростання величини попиту на суспільне благо. Рівновага Ліндаля досягається в точці Е - при наданні суспільних благ в обсязі і розподілі податкового тиску в пропорції ОS:SР.

2. Принцип адміністративної зручності - податкова система
повинна бути максимально зручною як для держави та її органів, так і
для платників податків.

Сума податкових надходжень, яка йде на організацію процесу оподаткування, повинна бути мінімальною.

3. Принцип платоспроможності - стягнення податків повинно
відповідати рівню доходу або майновому стану платника податків.

З цим принципом пов'язані горизонтальні та вертикальні рівності в оподаткуванні. Горизонтальна рівність передбачає, що платники податків з однаковою платоспроможністю та податковою базою за доходом чи майном сплачують однакові суми протягом певного періоду. Вертикальна рівність досягається у разі, якщо платники податків з різною платоспроможністю сплачують різні за обсягом суми, що диференціюються згідно з певними етичними принципами соціальної справедливості.

4. Принцип встановлення визначальної бази для затвердження
конкретного рівня оподаткування - податкові надходження повинні
забезпечувати такий обсяг фінансових ресурсів держави, який
необхідний для виконання покладених на неї функцій. Основою для
встановлення рівня оподаткування є соціально-економічна доктрина
держави (величина суспільних благ і трансфертних платежів, оплату
яких гарантує держава).

У бюджетному плануванні, і зокрема плануванні податкових надходжень, повинна бути чітка послідовність Функціонування будь-якої системи слід піддавати оцінці з метою визначення її відповідності зазначеній меті, реалізації покладених на неї функцій і завдань та ефективності. Мірою такої оцінки є критерій (від грец. кгіїегіоп - засіб для судження) - ознака, на підставі якої здійснюється оцінка.

Мета розробки системи критеріїв оцінки та добору на цій основі пріоритетних напрямів розвитку вітчизняного оподаткування полягає в тому, щоб допомогти спеціалістам знайти саме необхідні рішення щодо такого розвитку, знизити рівень ризику, кваліфіковано визначити взаємозв'язок між прийнятими рішеннями та необхідними для їх реалізації витратами з їх майбутньою віддачею. Визначення та реалізація пріоритетних рішень - це механізм узгодження протиріч між інтересами держави та платника податків, що зумовлює усвідомлення головної мети податкової політики -- налагодження партнерських взаємовідносин між всіма суб'єктами податкових відносин.

Найбільш поширеною є економічна оцінка за критерієм ефективності. Слід зазначити, що цей критерій не є універсальним, бо він не враховує політичні та соціальні фактори, які впливають на функціонування системи в цілому. Так, наприклад, під впливом будь-якого фактора, найбільш важливого в даний момент часу та за конкретних умов, вимога досягнення економічної ефективності може бути порушена.

Ключовим елементом оцінки ефективності чинної податкової системи є з'ясування ступеня її відповідності загальному стану економічної системи. В умовах відсутності достатнього рівня гнучкості податкової системи як головного дохідно-формуючого інструменту бюджету існує реальна загроза посилення економічної кризи. Для передбачення такого стану оцінюють динаміку зміни величини доходів бюджету стосовно ВВП, використовуючи класичні коефіцієнти еластичності та динамічності податків.

Коефіцієнт еластичності податкових надходжень відбиває відносні зміни їх обсягу при чинній податковій системі, яка залишається незмінною, стосовно відносної зміни бази оподаткування. За базу оподаткування, зазвичай, обирається ВВП, тому такий коефіцієнт записується у вигляді:

підлягає сумніву. Вона відбиває ступінь ефективності автоматичних стабілізаторів, притаманних фіскальній політиці уряду. Однак, зважаючи на нестабільність та постійні зміни, якими характеризується податкова система, фактичне обчислення коефіцієнта еластичності є дуже проблемним. Надто складно сформувати варіаційній ряд, в якому податкові надходження залежатимуть виключно від динаміки ВВП, тобто відділити автоматичні зміни від дискреційних.

Крім коефіцієнту еластичності податкових надходжень можна також досліджувати і коефіцієнт еластичності, податкової бази, який дозволяє визначити зв'язок між рівнем оподаткування і податковими надходженнями. Вперше таке дослідження провів Артур Лаффер.

Показник еластичності податкової бази вимірюється як відношення процентної зміни величини об'єкта оподаткування до процентної зміни норми оподаткування, тобто податкових ставок, які застосовуються до даного об'єкта (бази) податку:

Наступним критерієм для здійснення оцінки ефективності податкової системи є доцільність (відповідність зазначеній меті). При проведенні аналізу за цим критерієм слід враховувати, що перед будь-якою системою одночасно може стояти декілька цілей, які не можуть бути сформульовані одночасно. Крім того, досягнення визначеної мети може бути непотрібним на даному відрізку часу чи в найближчому майбутньому. Тому цей критерій також не є глобальним для оцінки системи, а лише доповнює інші.

Оцінку ефективності податкової системи, з точки зору її відповідності розподільчій ролі (розподіл і перерозподіл доходів між соціальними прошарками та групами, між сферами та галузями економіки), доцільно здійснювати за допомогою таких показників:

- коефіцієнт розшарування суспільства, що визначається як
співвідношення між доходами багатих та бідних людей в країні;

- показник зубожіння населення - питома вага субсидій та дотацій
у структурі доходів населення або частка населення, що одержує
соціальну допомогу, в загальній кількості населення;

- питома вага субсидій (пільг), які надані з бюджету, на одиницю
виробленої продукції в різних галузях економіки.

Оцінка, крім кількісного визначення параметрів податкової системи, має ще й якісне, яке значною мірою визначається суб'єктивним фактором, а саме: ставленням людини до цієї системи, яке, в свою чергу, визначається соціальною позицією, світоглядом, рівнем культури, інтелектуальним і моральним рівнем розвитку людини тощо.

Ще одним важливим критерієм оцінки ефективності податкової системи слід вважати довіру населення до податкової служби і до держави взагалі.

Податкові органи повинні докласти максимальних зусиль для формування серед населення та ділових кіл усвідомлення позитивної ролі держави шляхом надання достовірної інформації про свої дії та запровадження прозорого механізму справляння податків.

Наведені різноманітні принципи формування податкової системи переконують, що в даному питанні, незважаючи на їх чисельність, існує певна узгодженість серед багатьох економістів. Безумовно, це має своє пояснення, адже в основі їх - не лише значний світовий досвід, але й об'єктивна основа - сутність податків як економічної категорії.

При визначенні податкової системи важливо розмежувати два підходи до її розуміння. По-перше, податкова система - це сукупність податків і податкових платежів, які законодавчо закріплені в державі. По-друге, податкова система включає в себе механізми нарахування, сплати податків та організації контролю і відповідальності за порушення податкового законодавства.

Отже, не можна ототожнювати поняггя «податкова система» з поняттями «система оподаткування» і «система податків і зборів», які є її складовими (рис. 2.3).

Таким чином:

- система податків і зборів - це сукупність встановлених чинним законодавством держави податків і зборів;

- система оподаткування - це сукупність встановлених чинним законодавством держави податків і зборів, а також механізмів і способів їх розрахунку і сплати до бюджету та інших державних цільових фондів;

- податкова система — це сукупність встановлених чинним законодавством держави податків і зборів; механізмів і способів їх розрахунку та сплати, а також суб'єктів податкової роботи, які забезпечують адміністрування і надходження податків і зборів до бюджету та інших державних цільових фондів.

Зміст і структура податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її самостійно, відповідно до завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, принципи, форми і методи оподаткування, обов'язки і відповідальність, які є основними складовими податкової системи, держава ставить єдині вимоги до ефективного господарювання в державі.

Важливою складовою податкової системи є принципи її побудови, які розробляються, виходячи із загальних принципів оподаткування, вироблених фіскальною теорією і практикою. Основні принципи податкової системи визначені ст. 4 Податкового кодексу України (рис. 2.4).

Ст. 9 Податкового кодексу України визначено наступний перелік загальнодержавних податків і зборів:

До місцевих зборів в Україні належать:

1.Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

2. Збір за місця для паркування транспортних засобів.

3. Туристичний збір.

Сучасні податкові системи мають досить складну структуру, яка включає в себе різні види податків. Різновидність форм податків пов'язана з бажанням врахувати розбіжності в платоспроможності платників податків, зробити оподаткування в цілому психологічно легшим, відобразити різноманітність форм доходів, вплинути на споживання І нагромадження.

Податки відображають складні економічні відносини, а тому мають бути адекватними цим відносинам. У протилежному випадку вони не зможуть повною мірою виконувати покладені на них функції. Це основна вимога, яка ставиться перед побудовою ефективної податкової системи.

Ст. 16-17 Податкового кодексу України врегульовано правовий статус платників податків. Йдеться про певне співвідношення суб'єктів, які протистоять у податковому правовідношенні, представляють владну та зобов'язану сторони цього відношення. Конкретні обов'язки платника виникають при наявності об'єкта оподаткування у платника та наявності фактів, що породжують обов'язок щодо сплати податку. Пояснюється це природою обов'язку щодо сплати податків і зборів, що визначається владними, імперативними приписами з боку держави відносно реалізації платником обов'язку, щодо сплати податків і зборів. Саме тому платник податків реалізує, насамперед обов'язок, який визначає й певні права. Податкові правовідносини й реалізація безпосереднього обов'язку платника щодо сплати податку припускають певне протистояння податкового органу й платника податків.

Поиск по сайту: