Види економічної діагностики, їх характеристика

Залежно від масштабів, цілей і напрямів здійснюваних перетво­рень, а також доступної інформації про проблемні сфери діяльності доцільно проводити експрес-діагностику або детальну («повноцін­ну») діагностику. У процесі цього дослідження автор поєднує відомі види діагностичного аналізу з точки зору мети його проведення і ма­сштабів робіт у такі групи: комплексна діагностика економічного стану; експрес-діагностика; діагностика банкрутства (рис. 1).

Рис. 1.3. Види діагностики залежно від цілей і масштабів аналізу

Види діагностичного аналізу

1. Експрес-діагностика - коротке дослідження різних аспектів ді­яльності підприємства з метою виявлення проблемних сфер і отри­мання попередніх оцінок поточного стану. Експрес-діагностика най­частіше є першим етапом перетворень, проведених із залученням сто­ронніх консультантів, допомагає виробити єдине бачення керівницт­вом і командою зовнішніх консультантів поточного стану і проблем компанії.

Кожне підприємство потребує постійного моніторингу свого по­точного становища. Одним із ефективних способів аналізу його є екс-прес-діагностика, що відображає миттєвий погляд на господарську ситуацію на підприємстві. її мета - знайти і виділити найбільш скла­дні проблеми в управлінні підприємством у цілому і його фінансових ресурсах зокрема. Це необхідно для звуження сфери пошуку причин існуючих проблем і шляхів їх можливого вирішення.

Експрес-діагностика передбачає незначні витрати часу для отри­мання попередньої оцінки. Для більш детального аналізу проводяться додаткові аналітичні дослідження. Зміст цьо8го процесу полягає в дослідженні поточних аспектів діяльності підприємства.

Він доволі простий, якщо всі необхідні вихідні дані. Але оскільки на більшості вітчизняних підприємств система управлінського обліку відсутня, дані для експрес-діагностики вилучаються з бухгалтерської звітності. Цей спосіб не є оптимальним з погляду як затрат часу і праці, так і результатів, проте для багатьох керівників це, на жаль, єдина реальна можливість оцінити поточний стан підприємства, а та­кож отримати уявлення про тенденції їх розвитку.

Аналізуючи пропоновані методики проведення експрес-діагностики підприємства, на якому відсутня система управлінського обліку, автор виділив низку найбільш узагальнених етапів:

збір інформації та оцінка її вірогідності на підставі аналізу обліко­вої політики підприємства. Добір даних із форм бухгалтерської зві­тності за необхідний період часу: бухгалтерський баланс (форма №1), звіт про фінансові результати (форма №2);

переведення типових форм бухгалтерської звітності в аналітичну форму;

аналіз структури звітів та динаміки показників;

розрахунки і групування показників за основними напрямами ана­лізу;

аналіз і зміна груп показників за досліджуваний період;

виявлення взаємозв'язків між основними досліджуваними показни­ками та інтерпретація результатів;

підготовка висновку про фінансовий стан підприємства. Визначен­ня «вузьких місць» і пошук резервів;

вироблення рекомендацій з поліпшення фінансового стану підпри­ємства.

Таким чином, експрес-діагностика проводиться з метою отриман­ня невеликої кількості ключових, найбільш інформативних показни­ків, що дають точну й об'єктивну картину поточного стану підприєм­ства. Вона дозволяє виявити назріваючі проблеми і запропонувати можливі виходи з критичних ситуацій.

2. Детальна («комплексна») діагностика - докладне аналітичне дослідження, що дає глибоке розуміння поточної ситуації і є основою для визначення як стратегії перетворень в досліджуваних сферах дія­льності, так і переліку конкретних заходів для досягнення запланова­них результатів.

Така діагностика може проводитись за усіма з перерахованих ви­ще напрямів або фокусується на якому-небудь одному чи декількох напрямах. Комплексна діагностика необхідна, якщо існуюча (або від­сутня) на підприємстві система моніторингу поточної діяльності не дозволяє визначити основні проблеми, причини їх виникнення, послі­довність вирішення («все погано, і не зрозуміло, з чого починати»). Структура і глибина досліджень, які необхідно провести в процесі ді­агностики, порядок її проведення, терміни, склад виконавців визна­чаються за підсумками; загалом вона містить у собі організаційну, кадрову, функціональну та стратегічну діагностику.

Комплексна діагностика стану підприємства дозволяє визначити поточний стан справ та оцінити його інноваційний потенціал, деталь­но вивчити проблеми, окреслені на етапі експрес-діагностики, і ви­явити причини їх виникнення.

Діагностика може проводитись за такими напрямами досліджень, систематизованими автором за результатами вивчення пропонованих методик:

розширений аналіз галузі

фінанси

маркетинг

виробнича діяльність

дослідження і розробки

кадри

система управління

загальна ефективність компанії

Комплексна діагностика стану підприємства дозволяє оцінити всі або багато аспектів господарських процесів, але це є досить трудоміс­тким процесом, який проводиться, як правило, сторонніми консуль­тантами. У зв'язку з цим потенційна періодичність проведення ком­плексної діагностики дуже низька - менше одного разу на рік, і прак­тика показує, що її виконує обмежена кількість підприємств, які зна­ходяться в кризовому стані або планують якісь великі проекти, на­приклад, впровадження інформаційних систем управління). Застосу­вання комплексної діагностики для оцінки надійності, мабуть, буде суперечити важливому економічному принципу - принципу рентабе­льності, який означає, що витрати на керування надійністю не пови­нні перевищувати отриманий від цього фінансовий результат.

Але навіть якщо сфера запланованих перетворень очевидна і чітко окреслена і, таким чином, визначена необхідність проведення «ком­плексної» діагностики, бажано, щоб за іншими (суміжними) напря­мами була проведена хоча б експрес-діагностика. Це забезпечить су­місність перетворень, проведених в одній сфері, з практикою госпо­дарювання в інших сферах.

Наприклад, підвищення ефективності системи мотивації началь­ників цехів шляхом прив'язки їх винагороди до фінансового результа­ту роботи цеху, можливо, потребуватиме (крім зміни положень про оплату праці і преміювання) модифікації системи управлінської ін­формації (забезпечення начальників цехів оперативною інформацією про вартість продукції і ресурсів), установлення додаткових систем обліку ресурсів (лічильник витрати тепла, електроенергії та ін.), змін повноважень (вибір постачальників, можливість приймати кадрові рішення і т.ін.).

3. Третя група діагностичних досліджень - діагностика банкрут­ства - добре описана в літературі, що пояснюється складністю вхо­дження України в ринкову економіку та наявністю величезної кілько­сті підприємств, які опинилися на межі банкрутства. Це потребувало прийняття закону про банкрутство та створення методичної бази для визначення потенційних і реальних банкрутів. Слід зазначити, що ме­тою діагностики, поряд з констатацією факту банкрутства, є прогно­зування кризових ситуацій. Прогнозування банкрутства, як показує світовий досвід, можливе за 1,5-2 роки до появи його очевидних ознак. Для цього використовується кілька підходів, заснованих на за­стосуванні:

а) трендового аналізу системи критеріїв і ознак;

б) обмеженого кола показників;

в) інтегральних показників;

г) рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стій- кості підприємств та ін.;

д) факторних регресивних та дискримінантних моделей. Роботи, які виконуються в процесі діагностики, можна згрупувати так:

Аналіз показників (результатів) діяльності підприємства, у т.ч.:

внутрішній аналіз (динаміка, порівняння з нормативами);

зовнішній аналіз (зіставлення з даними інших підприємств, серед-ньогалузевими показниками і т.ін.).

Аналіз організації бізнес-процесів (способів виконання компані­єю тих чи інших функцій).

Аналіз показників заснований на даних як внутрішньої звітності (інформація планово-економічних служб, бухгалтерії, технологічних відділів), так і зовнішніх джерел (звітність інших підприємств, аналі­тичні матеріали).

Основними підходами до аналізу організації бізнес-процесів є проведення інтерв'ю з їх учасниками, вивчення посадових інструкцій, проведення «фотографій робочого дня» з подальшою формалізацією бізнес-процесу на основі одного із стандартів їх опису. Проведення діагностики варто доручити робочій групі, відповідальній за прове­дення реформування, до складу якої бажано ввести співробітників компанії, а також сторонніх консультантів, якщо це необхідно.

Основною перевагою проведення діагностики власними силами є скорочення витрат часу за рахунок знання ситуації в компанії її спів­робітниками. Типовими недоліками є: невисокий рівень кваліфікації власних ресурсів, неможливість проведення незалежного аналізу си­туації, відволікання співробітників від поточної роботи, у тому числі для здійснення подальших змін.

Об'єктами діагностики можуть бути різні напрями виробничо-господарської діяльності. В сучасних умовах найбільшу значимість набуває діагностика маркетингових ресурсів підприємства як ключо­вих параметрів довгострокового його функціонування на ринку. До групи пріоритетних об'єктів за короткостроковими параметрами мо­жна віднести фінансові ресурси.

За напрямами маркетингової діагностики виділяють:

Діагностику економіки бізнесу

Короткострокове (до одного року) прогнозування

Довгострокове (понад один рік) прогнозування

Вивчення напрямів змін у бізнесі

Вивчення цін

Вивчення розміщення заводів і складів

Вивчення придбаного

Експорт і міжнародний ринок

Інформаційна система управління

Дослідження поточної діяльності

Дослідження діяльності співробітників компанії

Діагностику корпоративної відповідальності

Вивчення права споживачів мати необхідну інформацію

Вивчення екологічних впливів

Вивчення правових обмежень на рекламу і просування продукту

Вивчення соціальних цінностей і політичні дослідження

Діагностику і дослідження продукту

Реакція на новий продукт і його потенційні можливості

Вивчення конкурентоспроможності продукту

Тестування існуючих продуктів

Дослідження упаковки: дизайн і фізичні характеристики

Діагностику збуту і ринку

Вимірювання ринкового потенціалу

Аналіз ринкової частки

Визначення характеристик ринку

Аналіз збуту

Встановлення квот збуту

Вивчення каналів просування товарів.

^ Аудиторський контроль, тестування ринків і складського госпо­дарства

Створення споживчих панелей

Вивчення стимулювання збуту

^ Просування продукту: преміальні, купонні продажі, надання зраз­ків і т.ін.

Діагностику реклами і напрямів стимулювання збуту

Мотиваційні дослідження

^ Дослідження реклами до її масового тиражування ^ Дослідження комунікаційних каналів

Вивчення ефективності реклами

Вивчення реклами конкурентів.

Слід зазначити, що, по-перше, не існує єдиної класифікації напря­мів маркетингової діагностики, внаслідок чого в даних різних дослід­ників використовуються різні класифікації. По-друге, внаслідок ви­користання різних підходів отримуються різні дані щодо частоти ви­користання тих самих напрямів діагностики. По-третє, актуальність окремих напрямів досліджень може з часом змінюватися. З точки зо­ру об'єкта вивчення, економічна діагностика є комплексним дослі­дженням. Так, дуже складно відокремити такі напрями досліджень, як ринок, споживач, конкурент. Ринок немислимий без конкурентної боротьби, споживачі формують свою поведінку в певному ринковому середовищі.

Виділяють два етапи діагностики:

встановлення належності об'єкта до певного класу чи групи об'єк­тів;

виявлення відмінностей об'єкта, який діагностується, від об'єктів свого класу шляхом порівняння його фактичних параметрів з базо­вими.

Перший етап називається етапом якісної ідентифікації об'єкта й означає визначення в ньому таких параметрів, які є загальними для деякої сукупності об'єктів. Наприклад, для діагностики макроеконо-мічної кризи необхідно визначити, до якої групи за типом національ­ної економіки належить держава, яка нас цікавить, а саме: до промис­лово розвинутих країн, до країн, що розвиваються, чи до країн з пере­хідною економікою.

Для діагностики кризи в конкретній системі необхідно визначити її форму власності: державна, приватна, колективна тощо.

На другому етапі здійснюють кількісну ідентифікацію об'єкта. Для цього використовують базові параметри діагнозу, що визначаються як відхилення фактичних від базових.

Методи, форми і засоби встановлення діагнозу можуть істотно відрізнятися залежно від природи об'єкта дослідження. Важливим фактором, що впливає на вибір засобів і методів діагнозу, є час. Від­повідно до цілей і завдань діагностики, стан об'єкта може оцінювати­ся у певному проміжку часу. Цей варіант називається діагностикою статистичного стану. Якщо треба оцінити стан об'єкта протягом пев­ного періоду, здійснюється діагностика процесу. Ознакою, яка дозво­ляє провести діагностичні дослідження, є організація самого процесу діагностування.

У діагностиці важливо точно оцінити реальну потребу у виборі даної форми дослідження, співставивши її зі складністю і масштабні­стю об'єкта. Постановка діагнозу ґрунтується на порівнянні. Щоб встановити відхилення від норми, необхідно порівняти еталон і суку­пність групи параметрів (якісних і кількісних характеристик) - базу порівняння з аналогічними фактичними параметрами. Діагностика починається з аналізу. Предметом його є загальна закономірність і за­гальні прогнозовані напрями розвитку. Діагностика здійснюється різ­ними методами: аналітичними, експертними, шляхом лінійного і ди­намічного програмування, діагностикою на моделях.

Поиск по сайту: