Вплив податкової системи на економічне зростання

Дослідження впливу оподаткування на господарську діяльність посідає значне місце у світовій науковій думці.

Сучасна податкова система має бути орієнтована на досягнення балансу інтересів держави та платників податків. Тільки за таких умов податки сприятимуть економічному зростанню та одночасно забезпечуватимуть добробут кожного громадянина.

Існує певна різниця між оптимальною побудовою податкової системи з точки зору держави та позиції її громадян, а також підприємницьких структур, набуває актуальності проблема гармонізації цих інтересів, що одночасно і відрізняються, і сполучаються. І різниця, і спільність інтересів мають своїм джерелом посередницьку роль бюджету між добробутом і достатком кожного індивіда, з одного боку, та загальнодержавними інтересами - з іншого.

З позиції держави ідеальною є держава Левіафан. Теорія Левіафан-оподаткування була розроблена Дж. Бреннаном і Дж. Б'юкененом. Основна сутність теорії полягає у максимізації за будь-яку ціну надходжень до бюджету. Уряд такої держави нічим не обмежений у досягненні зазначеної мети (за винятком мінімальних рамок правової держави), а тому максимально використовує наявну податкову базу.

Внаслідок цього громадяни Левіафан-держави виявляються не зацікавленими в розширенні податкової бази, їх інтересам більшою мірою відповідає оподаткування одного, а не декількох товарів, оскільки кожне з джерел оподаткування буде максимально експлуатуватися.

Правила оптимального оподаткування не можуть бути орієнтиром при визначенні податкової політики Левіафан-уряду, оскільки існує висока ймовірність зловживання цими правилами з метою максимізації податкових надходжень. Найсприятливіші умови для обмеження податкової влади уряду існують за прямої демократії, коли рішення з питань доходів і видатків бюджету ухвалюються самими платниками податків і споживачами суспільних благ. Така можливість пов'язана з політичною конкуренцією за голоси виборців, в ході якої політики намагаються задовольнити інтереси найбільшого їх числа, оскільки від цього залежатиме перемога конкретної політичної сили чи окремого політика на виборах.²⁰

Теорія оптимальних податків не орієнтована на деякий загальний принцип оподаткування, а оцінює податкову систему, виходячи виключно з впливу останньої на загальний економічний добробут. З позицій даної теорії проведено ряд досліджень, які оцінюють вплив податків на економічне зростання шляхом регулювання ставок податків (на капітал, працю та споживання) та структури податкової системи з метою прискорення темпів економічного зростання.

Ставки податку повинні бути встановлені так, щоб збільшення чистих втрат від додаткової одиниці податку було однаковим для кожного товару. Якщо збільшення додаткового тягаря на додаткову одиницю податку було більшим для одного товару, ніж для іншого, то шляхом регулювання ставки податку так, щоб однією умовною одиницею менше обкладався один товар і, відповідно, на таку ж саму суму більше другий, можна досягти скорочення загального додаткового тягаря.

За якими ставками оподатковуються різні групи товарів залежить від тих податків, які запроваджує держава. Якщо держава впроваджує оптимальний податок на доходи фізичних осіб, то за таких умов не повинні вводитися непрямі податки.²³

У будь-якому випадку держава не має права запроваджувати податки, які не сприяють виробничій ефективності економіки.

За радянських часів податкова політика здійснювалася з метою активного втручання держави в економіку країни шляхом вживання заходів, спрямованих на підтримку високої кон'юнктури господарства та підвищення конкурентоспроможності національного капіталу на| світовому ринку. У зв'язку з націоналізацією найважливіших засобів виробництва після соціалістичної революції 1917 р. роль податків знизилася (до 8,7% в доходах державного бюджету у 1977 р.) і пізніше, вже в період розвиненого соціалізму, найважливішими джерелами доходів держави були надходження від підприємств у? формі відрахувань з прибутку та податку з обороту.

Тим часом світова практика побудови податкової системи пішла дещо іншим шляхом:

- непрямі податки еволюціонували до єдиного, рівномірно
розподіленого податку на додану вартість, який не переобтяжує жодну
груп)' товарів та не деформує ціннісні й фінансові пропорції в
економіці;

- склалося одноманітне прибуткове обкладення корпорацій -
підприємств, зобов'язаних публічною звітністю;

- все більшу роль у фінансових процесах та оподаткуванні стали
відігравати особисті доходи громадян.

При переході до ринкової економіки відбулося зародження нового
пострадянського світогляду на роль податкової системи в державі, але
під впливом особливостей державного регулювання в колишньому
СРСР. Завдяки тому, що у вітчизняної науки з'явилися можливості
застосовувати принципи оподаткування, обґрунтовані в роботах
всесвітньо відомих економістів, були переглянуті підходи до
визначення критеріїв ефективності податкової системи. Визначилася її
основна мета побудова соціально орієнтованої

конкурентоспроможної ринкової економіки та інтеграція в європейську спільноту.

У різних країнах світу податкові системи відрізняються одна від одної за структурою, набором податків, зборів та обов'язкових платежів, методами їх стягнення, податковими ставками, фіскальними повноваженнями органів різних рівнів влади, податковою базою та податковими пільгами. Це закономірно, оскільки податкові системи формувалися та формуються під впливом різних економічних, політичних і соціальних факторів.

У світовій практиці виділяють чотири базові моделі системи податків.

Англосаксонська модель орієнтована на прямі податки з фізичних осіб, частка непрямих податків є незначною.

Євроконтинентальна модель відрізняється високою часткою відрахувань на соціальне страхування, а також значною питомою вагою непрямих податків.

Латиноамериканська модель розрахована на збір податків в умовах інфляційної економіки. Непрямі податки залежать від рівня цін і збалансовують доходи бюджету в умовах інфляції. За механізмом справляння і контролю непрямі податки є більш простими, ніж прямі. Вони не потребують розвиненого апарату податкових служб і складних розрахунків. Тому, як правило, в країнах зі змішаною економікою частка непрямих податків вище, ніж в економічно розвинених державах, що, у свою чергу, визначає незначний рівень прямих податків.

Змішана модель складається з окремих рис інших моделей. Країни обирають її для того, щоб диференціювати структуру доходів, уникнути залежності бюджету від окремого виду чи групи податків.

Найбільш вагомими податками, на яких базуються майже всі податкові систему світу є ПДВ. податок на корпорації (аналог вітчизняного податку на прибуток підприємств) та прибутковий податок (аналог вітчизняного податку на доходи фізичних осіб).

Як свідчить світова практика, податкові вилучення в розмірі 30-40 % доходів платника - це той поріг, при перевищенні якого починається процес скорочення його заощаджень та інвестицій в економіку.

Якщо ж ставки податків та їхня кількість досягають такого рівня, що зобов'язує платників сплачувати більше 40 % своїх доходів, то це повністю ліквідує стимули до господарської діяльності та розширення виробництва.

Більшість країн в умовах економічної нестабільності застосовують помірне оподаткування. Це є результатом проведення такої податкової політики, пріоритет якої полягає в досягненні мети створення стабільного економічного зростання, сприятливого податкового клімату для розвитку господарської діяльності та ефективного вирішення соціальних проблем в державі.

Податкове регулювання -- класика антикризової політики. В новітній економічній історії практично всіх розвинених країн є значна кількість прикладів його вдалого застосування, у тому числі в умовах сучасної глобальної рецесії.

Міжнародний досвід використання податкового інструментарію у подоланні негативних проявів фінансової кризи має враховуватися і у вітчизняних умовах. Змістивши акценти із суто фіскального напряму, країнам - членам Європейського Союзу вдалося побудувати таку оптимальну систему оподаткування, яка в сучасному вимірі стала невід'ємною інтегрованою активною частиною загальної соціально-економічної політики, спрямованої на максимізацію добробуту всіх громадян.

Зарубіжні дослідження теорії і практики оподаткування свідчать, що місце податків у державній політиці розвинених країн є дещо ширшим, ніж у вітчизняній практиці, де вони використовуються, головним чином, як фіскальний інструмент. Поряд із фіскальною функцією за податками закріплені та широко використовуються економічна підфункція, яка має сприяти економічному зростанню, монетарній стабільності, повній зайнятості, обмеженню інфляції, та соціальна, або розподільча, підфункція, спрямована на зменшення нерівності в розподілі доходів.

Особливої уваги питання дієвості податкових інструментів набули в період загострення фінансової кризи наприкінці 2008 р. Так, протягом 2009-2010 рр. для більшості податкових систем світу було характерно:

- зниження ставки ПДВ;

- зниження ставки податку на прибуток;

- збільшення розміру амортизаційних премій;

- збільшення періоду розстрочки по сплаті податків і платежів до
бюджету для малих компаній (зокрема, ПДВ, податок на корпорації,
прибутковий податок та державне соціальне страхування) за
узгодженим з податковою службою розкладом;

- відстрочка підвищення ставки корпоративного податку для
малих підприємств;

- прискорення відшкодування ПДВ (щомісяця - там, де це
здійснювалося щорічно);

- надання податкових преференцій та використання прискореної
амортизації при здійсненні інвестицій;

- скорочення податку з бізнесу і прибуткового податку, що
стягується з операцій з нерухомістю;

- збільшення мінімального обсягу обороту, що не обкладається
ПДВ;

- перенесення термінів збитків для всіх підприємств з З до 10
років;

- зниження стандартної ставки ПДВ за витратами, що понесені на
будівництво нового приватного житла;

- скорочення санкцій за прострочення сплати податків, внесків на
соціальне страхування і несвоєчасну виплату відсотків;

- зменшення податку на дивіденди;

- зменшення відрахувань підприємств до фондів соціального
страхування.

Теорія та практика оподаткування свідчать, що при економічному зростанні прямі податки набувають домінуючого фіскального впливу, а при економічному спаді, навпаки, зростає роль непрямих податків, і це дає змогу закріпити і стабілізувати базу оподаткування.

Наявність у більшості країн Європейського Союзу на відміну від України пільгових ставок ПДВ та диференційованого підходу до оподаткування різних видів послуг дає їм більшу можливість використовувати податкові важелі впливу на економічну кон'юнктуру в кризовий та посткризовий періоди. Так, у Бельгії зменшено ставку ПДВ з 21 до 6% для будівництва приватного і соціального житла. У Румунії зменшено з 19 до 5% ставку ПДВ для будівництва соціального житла, але за умови неперевищення його площі 120 м2 і вартості 90 000 євро. Для підтримки готельного бізнесу на Кіпрі тимчасово скорочено на 3% ставку ПДВ - до 5%. У Чеській Республіці встановлено пільгову ставку ПДВ для трудомістких місцевих послуг та пільги з цього податку на пасажирські автомобілі, які використовуються у підприємницькій діяльності. У Фінляндії, починаючи з 1 жовтня 2009р., передбачено зменшення ставки ПДВ з 17 до 12% на продукти харчування. У Франції з 1 липня 2009р. зменшено до 5,5% ставку податку для послуг ресторанного сервісу. На Мальті пролонговано знижки з податку для послуг у сфері культури. Велика Британія пішла шляхом тимчасового (на період з 1 грудня 2008 р. по 31 грудня 2009 р.) скорочення стандартної ставки ПДВ - з 17,5 до 15%.

З метою збільшення бюджетних надходжень в кризовий та посткризовий періоди, значна кількість країн - членів Європейського Союзу досить широко використовують непрямі податки. Так, балтійські країни, враховуючи значний спад ВВП. обрали шлях збільшення податкового навантаження на платників податків. Зокрема, в Естонії збільшено пільгову ставку ПДВ з 5 до 9% для визначеного асортименту товарів, до яких вона застосовується. У Латвії відбулося збільшення стандартної ставки податку з 18 до 21% та зниження з 5 до 10% для різних типів товарів, які найменше потребують оподаткування. У Литві збільшено стандартну ставку ПДВ на 1% - до 19%. Ставка податку в розмірі 9%, що застосовувалась при оподаткуванні послуг з будівництва, і найнижча 5-відсоткова ставка - скасовані. У Болгарії з 1 липня 2009 р. загальну ставку ПДВ збільшено з 20 до 25%, а з серпня 2009 р. запроваджено ставку в розмірі 18% для молочних продуктів. В Ірландії ще з грудня 2008 р. підвищено стандартну ставку ПДВ з 21 до 21,5%.

Поиск по сайту: