Специфічні І загальні економічні закони

Економічні закони кожного способу вироб­ництва не можуть бути незмінними, як не може бути незмінним той чи інший тип ви­робничих відносин; вони виникли разом з виникненням певного способу виробництва і змінюються з його розвитком. Одні закони виникають, інші зникають залежно від виникнення або зникнення тих відносин, суть яких вони виража­ють. Відмічаючи це, Ф. Енгельс писав: «Хто захотів би підвести під одні й ті самі закони політичну економію Вогняної Землі і політичну економію сучасної Англії,— той, очевидно, не дав би нічого, крім якнайбанальніших загальників»².

¹ Маркс /С, Енгельс Ф. Твори, т. 20, с. 140.

² Там же, с. 140—І41.

Кожному суспільному ладу виробництва властива своя си­стема особливих, або специфічних, економічних законів. Суть певних виробничих відносин в їхній цілісності виражає основний економічний закон цього суспільного ладу. Істотне в змісті тих чи інших окремих сторін виробничих відносин виражається особ­ливими (специфічними) законами. Останні в реальному житті діють не ізольовано один від одного, а перебувають у системі. Вони тісно взаємопов'язані і впливають один на одного, тим са­мим глибше і повніше виражають суть певних виробничих відносин в їхньому розвитку.

Система законів політичної економії кожного ступеня розвит­ку суспільства відповідає системі економічних відносин. Напри­клад, у капіталістичному суспільстві, основним економічним за­коном якого є закон виробництва додаткової вартості, з необ­хідністю виникають закон капіталістичної конкуренції та анархії суспільного виробництва, загальний закон капіталістичного на-, громадження, закон середньої норми прибутку, закон ціни ви­робництва та інші закони капіталістичної економіки. У соціалі­стичному суспільстві, де панує суспільна власність на засоби ви­робництва, разом з виникненням його основного економічного закону виникають закон планомірного, пропорційного розвитку народного господарства, закон розподілу за працею тощо.

Крім особливих (специфічних) законів того чи іншого ступе­ня розвитку виробничих відносин існують також закони єдині, загальні для всіх ступенів економічного розвитку суспільства. Це пояснюється тим, що в суспільно-виробничих відносинах є такі істотні, постійні, необхідні зв'язки і взаємозалежності, що не залежать від специфічного характеру цих відносин, а отже, властиві їм на всіх ступенях розвитку суспільства. До загальних економічних законів належить насамперед закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил. Він розкриває об'єктивну основу функціонування кожного певного типу виробничих відносин і необхідність переходу їх до другого, більш зрілого типу в результаті виникнення невідповід­ності між продуктивними силами і виробничими відносинами. До загальних економічних законів належить також закон економії праці, хоч у різних соціально-економічних формаціях він прояв­ляється в різних історичних формах.

Крім особливих (специфічних) і загальних економічних зако­нів існують закони, які властиві лише певним ступеням розвитку суспільного виробництва. До таких законів належить, наприклад, закон вартості, який діє тільки там, де є виробництво товарів.

Кожна формація розвивається як за особливими (специфіч­ними), так і за загальними економічними законами. Вони тісно пов'язані між собою. Особливі (специфічні) закони діють на тих чи Інших ступенях економічного розвитку і визначають його аж до переходу на новий ступінь. Загальні закони пов'язують роз­виток формацій у єдиний процес.

Хоч економічні закони не залежать від свідомості і волі лю­дей, проте люди не безсилі перед ними. Люди можуть за певних умов використовувати ці закони в своїх інтересах. Особливого значення суб'єктивний фактор набуває в соціалістичному су­спільстві; планомірне використання законів в інтересах усього суспільства є обов'язковою умовою його економічного функціо­нування і розвитку. Свідоме, узгоджене господарювання немож­ливе без пізнання економічних законів і відповідного викори­стання їх.

Усе сказане вище дає змогу повніше визначити предмет полі­тичної економії. Політична економія вивчає виробничі відносини (як форму розвитку продуктивних сил, а отже, у тісному взаємо­зв'язку з ними) і властиві їм економічні закони, тобто закони функціонування виробництва, розподілу, обміну і споживання на різних ступенях розвитку людського суспільства.

Для глибокого вивчення політичної економії потрібно спо­чатку оволодіти знанням ряду суміжних наук. «...Політичну еко­номію,— писав В. І. Ленін,— не можна вивчати так собі... без будь-яких попередніх знань, без ознайомлення з дуже багатьма і дуже важливими питаннями історії, статистики та ін.» ^х

Поиск по сайту: