Загострення нерівномірності розвитку імперіалізму в сучасних умовах

Одним з найважливіших проявів економіч­ної нестійкості сучасного капіталізму і фак­тором розладнання й розкладу капіталі­стичного ладу є посилення нерівномірності економічного і політичного розвитку капі­талістичних країн. З розвитком загальної кризи капіталізму об'­єктивні умови призводять до дальшого загострення нерівномір­ності розвитку капіталізму. Імперіалізм втратив панування на значній частині території Землі, втратив майже всі свої коло­ніальні володіння. Світова система соціалізму дедалі більше перетворюється у вирішальний фактор розвитку людства, тало реальною можливістю відвернення світових воєнних конфліктів силами миру і соціалізму. Внаслідок цього змінюються форми прояву суперечностей між імперіалістичними державами.

Науково-технічна революція, поглиблення і зміна формпро-яву суперечностей капіталізму зумовлюють особливості дії за­кону нерівномірності розвитку капіталізму в сучасних умовах. Об'єктивна матеріальна основа стрибкоподібності розвитку ка­піталістичної економіки зумовлена природою капіталізму на його імперіалістичній стадії і особливо яскраво проявляється в тем­пах науково-технічного прогресу.

Зрушення в науці і техніці відбуваються нерівномірно в різ­них країнах. Тому в одних капіталістичних країнах неминучі періоди зростання, стрибків уперед, тоді як в інших спостерігаю­ться періоди більш або менш тривалого застою. Цим пояснює­ться раптове висунення одних країн і таке саме швидке відтіс-нення інших. Якщо раніше такі процеси тривали довгий час, то тепер співвідношення економічних сил імперіалістичних країн змінюється швидко, періоди зростання і занепаду йдуть один за одним у межах одного-двох десятиріч.

Одним з найважливіших факторів посилення нерівномірності' розвитку капіталізму є зростання монополізації виробництва і розширення втручання держави в економіку головних капіта­лістичних країн. Державно-монополістична структура економіки дає змогу зосередити величезні економічні і фінансові ресурси для збільшення обсягу виробництва і створення сприятливих •умов боротьби за світові ринки. У минулому приватному капі­талу доводилося десятиріччями нагромаджувати сили, готую­чись до швидкого ривка вперед, тепер державно-монополістич­ний капіталізм, використовуючи плоди науково-технічної рево­люції, добивається тієї самої мети у відносно короткі строки.

Розглянемо конкретний хід нерівномірного розвитку головних капіталістичних країн за останнє десятиріччя.

Протягом двох десятиріч між першою і другою світовими вій­нами нарощував сили американський імперіалізм, швидко вису­вався вперед німецький і японський імперіалізм. Одночасно від­ставав англійський і французький імперіалізм. В результаті дру­гої світової війни зростання могутності США досягло своєї куль­мінації. США не тільки закріпили свою провідну роль у світо­вому капіталістичному господарстві, а й, користуючись різким ослабленням сил своїх головних суперників, забезпечили собі на деякий час таке монопольне становище, якого не мав навіть капіталізм Англії в період свого найвищого розквіту.

Перші післявоєнні роки були вершиною панування США в капіталістичному світі. Незабаром почався період скорочення їх­ньої частки в світовому капіталістичному виробництві.

Питома вага США у світовому капіталістичному виробництві в 1978 р. скоротилась до 37,3% (тобто стала нижчою порівняно з 1929 p.). У той же час зріс обсяг промислового виробництва в ФРН і Японії. Частка ФРН у світо­вому капіталістичному виробництві зросла до 8,9% (порівняно з 4,2% в 1948 p.), перевищивши довоєнний рівень усіє! Німеччини; частка Японії збільшилась до 9,4% (порівняно з 1,3% в 1948 р). Досить швидко зростало промислове виробництво у Франції й Італії. Ці країни наблизились до пози­цій, які вони займали до війни. Темпи розвитку економіки Англії були повіль­ними, її частка у світовому капіталістичному промисловому виробництві в 1978 р. впала до 4,4%. Японія на початок 70-х років вийшла на друге місце, відтіснивши ФРИ на трете місце у світовому капіталістичному про­мисловому виробництві. Тим часом англійський імперіалізм неухильно втрачав свої позиції; йому нині належить лише п'яте місце в промисловому вироб­ництві капіталістичного світу.

Якщо в перші післявоєнні роки вирішальне значення в поси­ленні нерівномірності розвитку капіталізму мало відновлення зруйнованого війною господарства в країнах Західної Європи і Японії, то падалі величезний вплив на цей процес справляла науково-технічна революція, що розгорталася. На той час у США переважна кількість нових галузей промисловості вже існувала, а в країнах Західної Європи і Японії їх не було. Створення в цих країнах сучасної автомобільної, електронної промисловості, у ряді випадків металургійної, нафтопереробної і нафтохімічної, промисловості синтетичного волокна зумовило прискорене підне­сення виробництва.

Збільшенню темпів економічного зростання країн Західної Європи і Японії сприяло широке державно-монополістичне регу­лювання і програмування економіки. Державні програми роз­витку сприяли централізації фонду нагромадження і його вико­ристанню для переважного розвитку нових і переобладнання старих галузей, модернізації промислової структури. ФРН і Япо­нія перебували в найсприятливішому становищі. Ці країни мали можливість протягом ряду років витрачати практично весь свій фонд нагромадження на розвиток мирних галузей економіки, користуватися фінансово-кредитною допомогою США, досягнен­нями науки і техніки в інших країнах. У цих державах швидко було відновлено науково-технічну базу і широко впроваджува­лись у промисловість нововведення, які порівняно повільно освоювалися в інших країнах.

Крім того, ФРН і Японія були вільні від витрат на утримання військ у колоніях і на спроби зберегти там своє панування, тоді як цей тягар дуже сковував економіку Англії і до кінця 60-х ро­ків — Франції.

У першій половині 60-х років промислове піднесення США було пов'язане з бурхливим науково-технічним прогресом. На цей час припадає велике поширення електронно-обчислювальної техніки, початок масового будівництва атомних електростан­цій тощо. Прискореному зростанню виробництва сприяло роз­ширення державно-монополістичного субсидування промисло­вості і науково-технічного прогресу. В результаті США знову' були попереду західноєвропейських країн за технічним рів­нем промисловості.

Поиск по сайту: