Споживна вартість товару робоча сила

Треба розрізняти здатність до праці ісаму працю. «Здатність до праці,— писав К. Маркс,— ще не означає працю, подібно до того як.здатність перетравлювати їжу зовсім ще не збігаєть­ся з фактичним перетравлюванням їжі». 1Капіталіст купує не працю, а здатність до праці. Праця — це процес споживання ро­бочої сили.ЧСпоживна вартість робочої сили саме й виявляється в процесі її використання, споживання. Процес споживання това­ру робоча сила є процес виробництва товарів, вартості і додат­кової вартості. На відміну від інших товарів робоча сила в про­цесі її споживання створює вартість і до того ж вартість більшу, ніж вона сама має. Надлишок вартості, створений працею ро­бітника понад вартість його робочої сили; становить додаткову вартістьУ здатності створювати додаткову вартість й полягає епоживна вартість товару робоча сила. Саме ця особлива спо­живна вартість робочої сили цікавить капіталіста.

¹ Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. Ш..

Робоча сила завжди продається в кредит, тобто оплачується після використання її капіталістом. Робітник авансує капіталі­стові споживну вартість своєї робочої сили. Вартість робочої сили оплачується через певний строк з моменту її купівлі, наприклад через тиждень, два тижні тощо, тобто після того як ка­піталіст протягом якогось часу вже використав робочу силу.

Купивши на ринку робочу силу, капіталіст використовує її в процесі виробництва, поза сферою обігу. Капіталіст примушує робітника витрачати більшу кількість праці, ніж робітнику по­трібно для відтворення необхідних засобів існування.

Відносини, що складаються у сфері обміну між капіталістами і найманими робітниками, створюють хибне, помилкове уявлен­ня про справжні взаємовідносини між цими двома класами. На ринку капіталіст і робітник зовні виступають як рівні товаро­власники: один — як покупець, другий — як продавець. Буржуаз­ні економісти здавна намагаються цю обманливу видимість ви­дати за дійсність, прагнучи довести відсутність суперечностей між працею і капіталом.

Аналіз капіталістичного процесу виробництва як процесу при­власнення капіталістами неоплаченої праці найманих робітни­ків, що його зробив К. Маркс, виявив справжню суть відносин між буржуазією і пролетаріатом. К. Маркс показав, що не може бути рівності, а отже, і єдності інтересів у капіталістичному су­спільстві, де засоби виробництва монополізовані буржуазією, а робітники позбавлені засобів виробництва. Щоб не вмерти з го­лоду, вони змушені продавати капіталістам свою здатність до пражці і збагачувати клас експлуататорів.

Поиск по сайту: