|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Виробничі відносини рабовласницького суспільстваВажливим об'єктом власності рабовласників була земля, насильно захоплена або в родових общин, або в розорених вільних селян. Земельна власність на окремих стадіях розвитку рабовласницького суспільства в різних державах постає в різних конкретних формах —общинній, храмовій, державній та індивідуально-приватній. Земельна власність мала істотне значення тільки тому, що в розпорядженні великого земельного власника були підневільні трудівники, які створювали додатковий продукт,— раби. У рабовласницькому суспільстві особливістю поєднання робочої сили із засобами виробництва було те, що трудівник — раб був не тільки позбавлений будь-якої вченості на засоби виробництва, а й сам виступав таким же об'єктом власності рабовласника, як і речові засоби виробництва. Примус до праці був відверто насильним. Ні про яку особисту матеріальну заінтересованість рабів у праці не могло бути й мови. Рабовласник повністю розпоряджався матеріальними благами, що їх створювали раби. Деяка частина їх поверталася рабу у вигляді засобів існування, як необхідний продукт, яким забезпечувалось відтворення його здатності до праці. Інша, досить значна частина, надходила для задоволення всіляких потреб рабовласника і становила додатковий продукт. Тому й сам робочий час раба розпадався на необхідний і додатковий час, його праця поділялася на необхідну І додаткову працю. Деяку частину створюваного рабами додаткового продукту рабовласники віддавали іншим експлуататорам — представникам торгового і лихварського капіталу, які постачали їм предмети розкоші або гроші. Крім того, значну частку додаткового продукту у вигляді податків вилучала рабовласницька держава, що оберігала інтереси панівного класу. Рабовласницьке господарство виробляло все для власних потреб. Воно було в основному натуральним. Деякі вироби перетворювалися в товар найчастіше в разі потреби в придбанні продуктів, які не вироблялися у власному господарстві. Як правило, рабовласники використовували)датковий продукт непродуктивно. Значна маса додаткового продукту йшла на особисте споживання і обслуговування членів панівного класу. П витрачали на створення всіляких архітектурних споруд (храмів, монументів тощо), а також на релігійні обряди, ігри, видовища тощо. Словом, рабовласницьке господарство обмежувалося завданням задоволення «потреб шлунку і фантазії» експлуататорів. У задоволенні потреб рабовласників й полягала мета рабовласницького виробництва. Засобом для досягнення цієї мети була хижацька експлуатація рабів. Саме в цьому й полягає суть основного економічного закони рабовласницького суспільства.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.002 сек.) |