Виробничі відносини рабовласницького суспільства

Важливим об'єктом власності рабовласни­ків була земля, насильно захоплена або в родових общин, або в розорених вільних се­лян. Земельна власність на окремих стадіях розвитку рабовласницького суспільства в різних державах постає в різних конкретних формах —общин­ній, храмовій, державній та індивідуально-приватній. Земельна власність мала істотне значення тільки тому, що в розпоряджен­ні великого земельного власника були підневільні трудівники, які створювали додатковий продукт,— раби.

У рабовласницькому суспільстві особливістю поєднання ро­бочої сили із засобами виробництва було те, що трудівник — раб був не тільки позбавлений будь-якої вченості на засоби виробництва, а й сам виступав таким же об'єктом власності ра­бовласника, як і речові засоби виробництва.

Примус до праці був відверто насильним. Ні про яку особис­ту матеріальну заінтересованість рабів у праці не могло бути й мови.

Рабовласник повністю розпоряджався матеріальними блага­ми, що їх створювали раби. Деяка частина їх поверталася рабу у вигляді засобів існування, як необхідний продукт, яким забез­печувалось відтворення його здатності до праці. Інша, досить значна частина, надходила для задоволення всіляких потреб рабовласника і становила додатковий продукт. Тому й сам робо­чий час раба розпадався на необхідний і додатковий час, його праця поділялася на необхідну І додаткову працю.

Деяку частину створюваного рабами додаткового продукту рабовласники віддавали іншим експлуататорам — представни­кам торгового і лихварського капіталу, які постачали їм пред­мети розкоші або гроші. Крім того, значну частку додаткового продукту у вигляді податків вилучала рабовласницька держава, що оберігала інтереси панівного класу.

Рабовласницьке господарство виробляло все для власних потреб. Воно було в основному натуральним. Деякі вироби пере­творювалися в товар найчастіше в разі потреби в придбанні продуктів, які не вироблялися у власному господарстві. Як пра­вило, рабовласники використовували)датковий продукт непро­дуктивно. Значна маса додаткового продукту йшла на особисте споживання і обслуговування членів панівного класу. П витра­чали на створення всіляких архітектурних споруд (храмів, мо­нументів тощо), а також на релігійні обряди, ігри, видовища тощо. Словом, рабовласницьке господарство обмежувалося завданням задоволення «потреб шлунку і фантазії» експлуата­торів.

У задоволенні потреб рабовласників й полягала мета рабо­власницького виробництва. Засобом для досягнення цієї мети була хижацька експлуатація рабів. Саме в цьому й полягає суть основного економічного закони рабовласницького суспільства.

Поиск по сайту: