Час обороту капіталу і його складові частини

Час обороту капіталу — це той час, про­тягом якого вся авансована вартість про­ходить сферу виробництва і сферу обігу. На тривалість обороту капіталу, крім скла­ду продуктивного капіталу, істотно впли­вають час виробництва і час обігу.

Час виробництва — це час, протягом якого капітал перебуває у сфері виробництва. Він включає в себе, по-перше, час безпо­середньої дії на предмет праці, по-друге, час впливу на предмет праці природних процесів, а також пов'язані з техноло­гією виробництва перерви у виробничому процесі, по-третє, чяс перебування продуктивного капіталу у вигляді виробничих запасів. Час, протягом якого здійснюється безпосередній вплив ро­бітника на предмет праці, становить робочий період. Він являє собою час, утворений з ряду послідовних і пов'язаних між собою робочих днів, необхідних у даній галузі для виготовлення цілком готового продукту. Саме в робочий період створюються вартість і додаткова вартість.

Тривалість робочого періоду впливає на швидкість обороту і величину авансованого капіталу. Чим менший робочий період, тим швидше обертається капітал, тим, отже, менше капіталу має бути затрачено на виробництво. Щоб прискорити оборот капіталу, капіталісти прагнуть скоротити робочий період, підвищуючи продуктивність і інтенсивність праці, вводячи багатозмінну ро­боту, застосовуючи різні технічні удосконалення тощо.

Час виробництва скорочується також в результаті приско­рення природних процесів у виробництві. Відомо, що в хімічно­му виробництві, наприклад, потрібний час для хімічних реакцій; у деревообробній промисловості потрібний час для просушування деревини; у рослинництві є тривалий вегетаційний період. Сучасний рівень розвитку виробництва, великі досягнення в галу­зі хімії, біології тощо дають змогу різко скоротити час, який витрачають у промисловому виробництві на природні процеси, інтенсифікувати їх, що прискорює оборот капіталу.

До часу виробництва зараховують й той час, протягом якого процес виробництва з тих чи інших причин припиняється, вини­кають простої, які часто спричинюються недовантаженням під­приємств, загостренням проблеми реалізації, страйками тощо. Нарешті, час виробництва включає в себе час, протягом якого засоби виробництва лежать на складах як запаси, потрібні для забезпечення нормального ходу процесу відтворення. Ці запаси є потенціальним продуктивним капіталом.

Великий вплив на тривалість обороту капіталу має час обігу, тобто час, протягом якого капітал перебуває в сфері обігу. У різ­них галузях виробництва він різний і складається з часу транс­портування товару від виробника до споживача, часу зберігання товарних запасів, часу продажу готових товарів, часу купівлі засобів виробництва і робочої сили.

Реалізація вироблених товарів — складніша справа для ка­піталістів, ніж купівля засобів виробництва. Тривалість часу продажу готових товарів залежить від ступеня розвитку засобів зв'язку і транспорту, ринкової кон'юнктури, віддаленості ринку збуту, платоспроможності трудящих, конкурентоспроможності капіталіста тощо.

. 3 розвитком капіталізму, незважаючи на те, що місткість капіталістичного ринку зростає (у зв'язку із збільшенням дер­жавних закупівель, збільшенням продажу в кредит — споживчого кредиту тощо), труднощі реалізації товарів посилюються. Зро­стання експлуатації і погіршення становища трудящих насам­перед і породжують ці труднощі. Крім того, збільшується та частина капіталу, що виступає в товарній формі. Поряд з цим зростає й та частина капіталу, яку затрачають на використання засобів транспорту, зв'язку, складських приміщень тощо.

На тривалість обороту капіталу впливає й те, що якась час­тина капіталу в процесі його кругообороту періодично вивіль­нюється, перебуває у формі тимчасового вільного грошового капі­талу, що нагромаджується як резервний фонд для купівель або платежів. Це подовжує загальний оборот капіталу. З розвитком системи кредиту грошовий капітал, що тимчасово вивільня­ється на одному підприємстві, через банки використовується на інших підприємствах.

Поиск по сайту: