Головні складові правової культури юриста

Правова культура професійної групи, або професійна правова культура, — одна із форм правової культури суспільства, прита­манна тій спільності людей, що професійно займаються юридич­ною діяльністю, яка потребує фахової освіти і практичної підго­товки. Як правило, це культура робочої групи, члени якої є слу­жбовими особами і носіями службової правової культури.

Професійній правовій культурі робочої групи (колективу) та її членам властивий вищий ступінь знання і розуміння правових явищ у відповідних галузях професійної діяльності.

Правова культура юриста вбачається в критичному творчому осмисленні правових норм, законів, правових явищ з погляду їх гуманістичного, демократичного і морального змісту.

Професійна культура юриста припускає:

1) знання законодавства і можливостей юридичної науки;

2) переконаність у необхідності і соціальній корисності зако­нів і підзаконних актів;

3) уміння користуватися правовим інструментарієм — законами та іншими правовими актами в повсякденній діяльності, вдаватися до використання всіх досягнень юридичної науки і практики при прийнятті і оформленні рішень.

Професіоналізм і справедливість торжествують у юридичній практиці лише тоді, коли юрист як служитель закону чесно виконує свій морально-правовий обов’язок, постійно підвищує свою майстерність, опановує досягнення теоретичної та практичної юриспруденції.

Разом з тим кожна юридична професія має свою специфіку, що обумовлює й особливості правової культури різних її представників (суддів, прокурорських працівників, співробітників органів внутрішніх справ, юрисконсультів, адвокатів і т.д.).

Причому рівень професійної культури, наприклад співробітників міліції, є різним. Відмінності спостерігаються в правовій культурі рядового і начальницького складу, офіцерів різних підрозділів міліції: кримінальної, громадської безпеки, транспортної, державної автомобільної інспекції, охорони, спеціальної міліції. Професійна культура працівників автомобільної інспекції відрі­зняється від аналогічної культури співробітників підрозділу кри­мінальної міліції і т.д. Тут проявляється загальна закономірність: рівень професійної культури співробітників міліції, як правило, тим вище, чим ближче вони до діяльності, здійснюваної у сфері права. Правова культура повинна характеризуватися більшою зрілістю і професіоналізмом.

Виділяючи три види правової культури, слід пам'ятати, що в реальному житті вони тісно взаємозалежні: правова культура як соціальне явище єдина; правова культура суспільства не існує поза правовою культурою його членів (особи, групи); вона с умовою, формою і результатом культурно-правової діяльності громадян та їх професійних груп.

Психологічна культура юриста — це органічна єдність психологічної освіченості (знань, навичок, прийомів автотренінгу, саморегуляції тощо), волі, відповідних професійно-психологічних якостей, які чинять ефективний вплив на розв´язання правових ситуацій.
Говорячи про психологічну культуру, якою повинен володіти юрист, можна сказати, що вона передбачає розвиток високих особистісних душевних якостей. Юристові треба постійно вдосконалювати свої знання з психології з тим, щоб забезпечувати рівновагу між внутрішніми і зовнішніми психічними процесами, що, звичайно, впливає на зміст професійної діяльності. Проте цього недостатньо. Адже юрист як особа може характеризуватися високими душевними якостями, але не вміти втілювати їх у практичну діяльність. У результаті не буде забезпечений ефективний психологічний вплив на громадян, що своєю чергою негативно позначиться на правовій діяльності. Коли йдеться про психологічну культуру, важливо поєднувати теорію і практику.
Зрозуміло, що психологічна культура юриста не існує абстрактно. Вона виявляється у сукупності видів. Так, при класифікації психологічної культури за юридичними спеціальностями, відповідно виділяються: культура судді, культура слідчого, культура адвоката, культура прокурора, культура працівника міліції тощо як психологічні культури. Ці їх різновиди за змістом мають багато спільного, проте існують й істотні відмінності, які пояснюються специфікою обов´язків.
Доцільно розглянути особливості видів психологічної культури за такою ознакою, як темперамент особистості юриста, який характеризує його відносно стабільно з погляду динамічності, тонусу, врівноваженості психічної діяльності.

Психологічна культура юриста грунтується на відповідних принципах та виконує певні функції у юридичній практиці. Так, основними принципами може бути: родова комплексність і професійна необхідність, а провідними функціями — своєчасне вироблення психічної адаптації, формування професійно-правового мислення юриста.
Родова комплексність як принцип означає, що всі культури психологічного спрямування - інтелектуальну, внутрішню, емоційну - об´єднує психологічна культура. Тобто інтелектуальна, внутрішня, емоційна є субкультурами щодо психологічної культури юриста, вони співвідносяться як частина до цілого. Тому всі принципи та функції цих субкультур є одночасно принципами і функціями психологічної культури особи.
Принцип професійної необхідності застерігає юристів від зловживань психічними прийомами у процесі службової діяльності. Йдеться про недопущення приниження честі та гідності громадян, обману чи корисливості. Цьому покликана сприяти психологічна культура, яка ґрунтується на справедливості, правовому почутті, чесності і головне — доцільності. Юрист має бути впевнений у професійній необхідності психічного впливу на громадян і не зловживати психологічними прийомами.

Інформація - ефективний засіб регулювання суспільних процесів. По суті, “інформація” - філософське поняття, яке"" істотно відрізняється від понять “відомість”, “повідомлення”, “дані”, “новини” тощо. Функціональність інформації передбачає її одержання, використання, поширення, зберігання, що становить зміст інформатики як науки.
У Законі України від 2 жовтня 1992 р. “Про інформацію” вказується, що інформація - це документальні або публічно оголошені відомості про події та явища, які відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Звідси випливають певні властивості інформації - корисність, повнота, достовірність, новизна, цінність - які підкреслюють особливе ставлення до будь-яких відомостей чи повідомлень. Для юриста особливе значення має така властивість інформації, як достовірність. У юридичній практиці трапляються випадки, коли під виглядом подачі достовірних фактів через ті чи інші причини насаджується дезінформація. Тоді юрист повинен вдатися до реінформації, тобто відновити природну достовірність фактівІнформаційну діяльність треба розуміти як сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави [16, ст. 12, п. І]. Під інформаційним запитом розуміється звернення, вимога про надання можливості ознайомитися з офіційними документами. Документи в офіційних відносинах - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання й поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві. До інформаційної продукції належать матеріалізовані результати інформаційної діяльності, призначені для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ, організацій. Інформаційна послуга - це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності з доведення інформаційної продукції до споживачів, щоб задовольнити їхні інформаційні потреби [16, ст. 12,27,32,40,41].
Зрозуміло, що інформація має різні види: статистична, масова, правова, інформація про особу [16, ст. 18]. Інформаційна культура юриста — це ступінь володіння належним обсягом інформації для забезпечення прав і свобод громадян, вміння одержати й ефективно реалізувати її у юридичній діяльності.
Інформаційна культура юриста певною мірою пов´язана з іншими видами культур — правовою, національною, духовною, політичною, моральною, інтелектуальною, психологічною, педагогічною, естетичною, логічною, технічною тощо.

Правова інформація - це сукупність документальних або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення, боротьбу з ними та їх профілактику [16.ст.22]. Отже, правова інформація має широкий зміст, що пояснюється чисельністю об´єктів і джерел.
Уся правова інформація, як зазначається у Законі України “Про інформацію”, за характером джерел поділяється на дві основні групи: офіційну й неофіційну. Офіційна правова інформація міститься в документах трьох видів: нормативних, правозастосовних і статистичних. Її джерелом є державні органи й посадові особи. Така інформація має велике значення у державотворенні. Наприклад, на сучасному етапі враховується історична практика, яка відображає об´єктивні умови розвитку українського народу. Неофіційна правова інформація міститься у матеріалах наукових досліджень, лекціях, доповідях з правової тематики.
Офіційна та неофіційна правова інформація різняться метою, властивостями. Якщо для першої обов´язковою є повнота, то для другої ця властивість не є обов´язковою.
Інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом.

Економічна культура -це система цінностей і спонукань господарської діяльності, поважне відношення до будь-якої форми власності і комерційному успіху як до великого соціального досягнення, неприйняття настрою “зрівнялівки”, створення і розвиток соціального середовища для підприємництва і т.п.початок економічної культури -це сукупність елементів і феноменів культури, економічної свідомості, поведінки, економічних інститутів, що забезпечують відтворення економічного життя суспільства.Таким чином, економічна культура не існує сама по собі поза тканиною соціальних і політичних структур, культурних форм і структур, самосвідомості.Формування економічного мислення людини, юриста, зокрема молоді, на даному етапі розвитку економічних відносин є актуальним для побудови незалежної Української держави: із власним державним устроєм, соціально – економічними відносинами, правовою системою й економічною культурою. В Україні після проголошення в 1991 році її як незалежної держави, почався процес переходу до ринкових відносин, що продовжується і зараз. Одночасно з позитивними сторонами цього процесу варто відзначити непослідовність і суперечливість; залишається як пережиток минулого деформована економічна поінформованість і культура, бездуховність і беззаконня у різних сферах життєдіяльності суспільства, особливо в молодіжній сфері, що є небезпечним для державного будівництва. Одним із самих оптимальних можливостей формування економічної культури в молоді, зокрема в студентів-юристів є, засвоєння знань, навичок і умінь, що здобуваються в процесі вивчення навчальної дисципліни «Основи економічної теорії».Студенти юристи для орієнтації в сучасній ринковій економіці України і міжнародних економічних відносин, повинні мати мінімум економічних знань і сформованим необхідним рівнем економічної культури.Досвід показує, що програма викладання економічних дисциплін на неекономічних спеціальностях також повинна бути диференційована відповідно до кожної спеціальності. Тому робоча програма навчальної дисципліни «Основи економічної теорії» для неекономічних спеціальностей була нами перероблена спеціально для юристів з обліком того, що саме ця дисципліна є базової при вивченні спеціальних юридичних дисциплін: господарське право, біржове право, фінансове право, податкове право, банківське право, страхове право й ін. При удосконалюванні навчальної програми педагогами і методистами необхідно також враховувати, що система економічного утворення для юристів повинна бути спрямована на твердження таких форм ринку, що відповідають національним традиціям і культурі, економічним перетворенням, етиці праці, одночасно з огляду на весь позитивний і негативний досвід минулого. Тепер, коли соціалістична система господарювання, а разом з нею і старі догми (які перетворювали людини на функцію господарського економічного процесу) відійшли в минуле, стає очевидним, наскільки були праві М. Бердяєв, Улад. Соловйов, С. Булгаков, С. Франк і ін., що справедливо критикували так званий «економізм», що видаляє економіку від етики і всіх духовних показників і протиставляє її як «першооснову» буття «ілюзіям» створення.

Поиск по сайту: