Суддівська діяльність

Професія судді є однією з найбільш складних юридичних професій. Це положення можна підтвердити низкою показників. Як носієві державної влади виключно судді надається право на здійснення правосуддя, що передбачає високий рівень професіоналізму й особистої відповідальності за при­йняття справедливого та всебічно виваженого рішення у конкретній юридич­ній справі. Діяльність судді в загальному плані — це не тільки втілення в жит­тя духу і букви закону, відновлення порушеного права, а й втілення соціальної справедливості, підтримка та забезпечення загальносоціальних цінностей.Суддя повинен приймати рішення не піддаючись ніякому зовнішньому тиску, ніяким обіцянкам або спокусам з боку зацікавлених осіб, навіть не звертаючи увагу на прохання або вимоги представників владних структур.Характерним є принцип чіткої регламентованості роботи судді. Цей принцип виявляється в тому, що для реалізації своїх повноважень суддя не може відступитися від встановленого законом порядку здійснення процеду­ри, він зобов´язаний у прийнятті рішення брати до уваги думки інших учас­ників процесу, об´єктивно оцінювати надану інформацію, організовувати поведінку присутніх на судовому засіданні, виконувати інші дії, які також регламентуються законодавством.Необхідно визначити також деякі функціональні аспекти суддівської діяльності, які характеризують її складний характер та необхідність висо­кого рівня професійності юристів системи правосуддя. Це перш за все со­ціальний, комунікативний та організаційний аспекти.1. Соціальний аспект. У своїй діяльності суддя піклується не тільки про те, щоб правильно, відповідно до закону розглянути юридичну справу та при­йняти у ній справедливе рішення, а й максимально використати юридичну процедуру та весь обсяг своїх повноважень, щоб сприяти високому авторите­ту права, вихованню громадян у дусі високої поваги до його вимог, сприяти поширенню правових знань та іншої правової інформації.2. Комунікативний аспект діяльності виявляється у різноманітних формах спілкування з окремими індивідами, організаціями, установами тощо, яке ґрунтується на принципах юридичного процесу та, виходячи із завдань окремо взятої ситуації, вимагає вияву цілої низки особистих якостей судді, таких як чуйність, емоційна сталість, уміння слухати співрозмовни­ка, давати вичерпні й прямі відповіді. Вміння спілкуватися і в ході спілку­вання здійснювати функціональні обов´язки є однією з характеристик професіограми судді.Серед основних завдань, які вирішуються у ході здійснення цього виду діяльності, є зміцнення законності та правопорядку, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, охорона від усяких посягань на суспільний лад, його економічну та політичну систему, на права та свободи окремих індивідів та їх об´єднань, виховання громадян у дусі неухильного виконання вимог чинного законодавства, покарання злочинців, а також їх виправлення та пе­ревиховання.Всі форми здійснення суддівської діяльності об´єднують в єдину систему за рахунок впровадження певних принципів, що характеризують правосуд­дя в аспектах організації та процедури. Слід зупинитися на найбільш значу­щих процедурних принципах, серед яких незалежність, законність, гу­манізм, гласність, рівність учасників процесу перед законом і судом, чітка процесуальна регламентованість. Проте можна говорити й про інші принци­пи, які забезпечують здійснення окремих судових процедур, дій, принципів взаємодії з іншими органами влади та громадськими організаціями, прин­ципи добору кадрів або побудови судової системи в цілому.Один із важливих принципів, який актуалізується у зв´язку з проведен­ням судової реформи, впровадженням у соціальне життя принципів право­вої державності, — це принцип незалежності суддів. Його актуальність зумовлена також тим, що є досить значні труднощі реального втілення неза­лежності у роботу судової системи. Сутність незалежності насамперед озна­чає високу персональну відповідальність за свої дії, тобто несвавільно при­ймати рішення на високому рівні відповідальності як перед законом, так і перед суспільством. Незалежність є умовою та гарантією втілення закону, забезпечення ефективності правосуддя та його функціонального призначен­ня у правовій системі.3. Організаційний аспект розуміння суддівської діяльності — це риси, які відрізняють її від організаційно-управлінської діяльності в загальному сенсі. Учасники процесу не перебувають у владному підпорядкуванні до судді. Однак якість розгляду справи багато в чому залежить від узгодженості дій, взаєморозуміння, безконфліктності стосунків, чого суддя досягає завдяки своїм організаційним здібностям. Особлива відповідальність за якісну орга­нізацію судового процесу покладається на головуючого, який своїми діями та рішеннями формує загальну психологічну атмосферу, обстановку ділови­тості, довіри, що сприяє ефективності виконання своїх функцій і адвокатом, і прокурором, і представником слідства. Навіть підтримання дисципліни в залі судового засідання під час розгляду справи — це також організаційний обов´язок судді, для чого його наділено певними повноваженнями. Крім того, суд — це не замкнута у собі інстанція, не таємний орган. Це цілісна система, яка досить чітко організована в єдину гілку державної влади по всій території України. Верховний Суд України, обласні та районні суди діють не ізо­льовано один від одного, між ними налагоджено чітку взаємодію, що також вказує на організаційний момент діяльності юристів у судовій системі. Але свою роботу суддя організує не тільки у напрямі учасників процесу або ви­щих судових інстанцій. Необхідно організовувати взаємодію з органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, навчальними за­кладами, науковими установами, що характеризує багатоаспектний харак­тер суддівської діяльності.Діяльність судді як окремий напрям практичної діяльності юристів слід охарактеризувати також з погляду змісту — це основні види робіт, які виконує суддя в ході здійснення своїх повноважень.

Політична культура юриста

юрист повинен знати такі основні складові політики:

1. Життєво важливі інтереси політичних суб’єктів.

2. Політичні ідеї, спрямовані на реалізацію цих інтересів.

3. Зміст і призначення політики на сучасному етапі.

4. Можливі шляхи реалізації цих ідей.

5. Характер відносин між суб’єктами політики.

Політична культура юриста проявляється у реалізації здобутих знань:

· розумінні закономірностей виникнення конкретних політичних явищ;

· розумінні суті та призначення цих явищ;

· умінні прогнозувати політичні явища.

Важливим завданням у дослідженні політичної культури юриста є визначення її функцій - політичної оцінки результатів юридичної діяльності, формування політичної культури юриста, вироблення політичної орієнтації у виконанні службового обов'язку, запобігання деформації політичної свідомості юриста, впорядкування політико-юридичних культурних процесів, формування української політичної еліти.

Поиск по сайту: